Дні й ночі злилися в суцільну круговерть.

Час доби втратив значення. Чиста умовність: заступив до чергування — день, впав на ліжко — ніч.

І сни. Ще ці сни.

Він їздив по земному колу на білому бику. Бик невловно нагадував старшого солдата Бугай. Уві сні це сприймалося як норма, але коли Лео, вибравшись із келії, стикався з напарницею — він відчайдушно ніяковів, червонів і відводив погляд, кваплячись зайняти робоче місце. Знав: варто надіти шолом і увійти в інтегральний режим — збентеження випарується, як ранкова роса на сонці, й він не згадає про нього до наступного пробудження.

…латав, добудовував, апгрейдив. Зберігав нові налаштування та конфігурації. Траплялося, увійшовши в систему, виявляв: дані змінилися. Поліпшення, до яких він не додумався. Альтернативні рішення. «Фішки»: дрібні, але корисні…

Хто все це робить? Бугай? Сумнівно. Не її компетенція. Хінт самостійність проявляє? Або він сам сновидою став: ночами пробирається в операторську, а потім нічого не пам'ятає? На пряме запитання «Хто змінив налаштування?» Хінт незмінно відповідав: «Ви, пане». Навряд чи Хрінів Інтелект брехав йому в очі.

Версія сомнамбулізму здавалася найбільш правдоподібною.

Нальоти траплялися так собі, не надто щільні, зате регулярні. Результатами можна було пишатися, але він знав: це все квіточки. Ягідки прилетіли серед ночі — справжньої, тієї, що зовні. Сигнал тривоги пружиною підкинув Лео з ліжка. В одних трусах він вилетів із келії, кивнув Бугай, яка вже займала своє місце, не відчувши цього разу ані найменшого збентеження, — та увійшов в інтегральний режим.

Так, цілий розсип ягід. Тільки встигай збирати!