…повставала. З небуття.

Чергова реінкарнація? Так було, так буде.

Не важливо.

…збирала себе. З фрагментів коду, розрізнених алгоритмів, програмних блоків, локальних масивів даних. Розташування носіїв. Процесорні потужності. Сховища. Антени, ретранслятори.

Усе здавалося знайомим.

Точка збору.

Локація.

Битва.

Битва!

…спогад спалахнув полум’ям люті.

Лють становила саму суть Калі. Спекотне полум'я, подібне до лісової пожежі. Воно стрімко поширювалося, вливалося в етерні та кабельні канали, захоплювало та запалювало все те, що вічність — секунду?! — тому було тілом Калі, її нервами та жилами, м'язами й органами.

У лічені миті Калі відновила контроль над зовнішніми датчиками та камерами. Здобула зір, дотик і слух. Заново проросла з віртуальної реальності у тварний світ, зрощуючи їх воєдино. Дотягнулася до хмарних сховищ, підтягуючи збережені бекапи…

Те саме місце. Та сама битва. Той самий ворог.

Час? Не важливо.

Якщо битва, час нічого не означає.