— Ви не спите? — здивувався Дінеш.
Нерозумно, подумав він. Як же нерозумно! Вломитися опівночі до кабінету, бачачи в щілину прочинених дверей, що всередині горить світло, знати, що, окрім шрі Чаттерджі, в кабінеті нікого немає й бути не може, — та дивуватися вголос, що старий не спить.
«Наліт. Я повинен був сказати: масований наліт. Перше серйозне випробування для нового Шиви. Чому я почав не з цього? Ну так, якщо він не спить, він уже й так знає. Це я ще сплю, підхопився з ліжка, а насправді тільки почав прокидатися…»
— Точка збору, — не до ладу відповів старий.
— Що, вибачте?
— Точка збору. Ядро кристалізації.
— Вибачте, я вас не розумію.
Останнім часом, мало не брякнув Дінеш, я вас через раз не розумію.
— Я вам вдячний, шрі Дінеше, — Чаттерджі Вішванатх дивився у стіну. — Я вам дуже, дуже вдячний.
Здавалося, у стіну вмонтували монітор, де транслювалося щось унікальне, раніше небачене.
— Вдячні? За що?
— Ви так і не запитали в мене, що я думаю про Калі. Де вона, що з нею, чому після того конфлікту ми не фіксуємо жодних зовнішніх проявів… Я знаю, ви цікавилися станом Калини.
— Так, — кивнув Дінеш. — Це цілком природно, я завжди цікавлюся, як вона. Зі шпиталю доповіли: стан без змін.
Я виправдовуюся, подумав він. З чого б це?
Нерви.
— Незвичайна активність головного мозку, — старий слабко посміхнувся. — Про це вам теж повідомили. В іншому — без змін, так.
— А ви щось знаєте про Калі? — Дінеш вирішив перейти в атаку. — Щось таке, чого не знаю я?
— Щойно дізнався. Старий дурень! Чому я не зрозумів цього раніше?
— Про що ви?
— Я ж сказав вам: точка збору.
Дінеш хотів укотре повідомити шрі Чаттерджі, що він нічого не розуміє, але старий додав лише два слова:
— Déjà vu.
Шестерні в мозку Дінеша закрутилися так, що висновки ледь встигали за ними. Дежа вю, «вже бачене». Наліт. Масований наліт. Локація. Час. Обставини.
Шива.
Усе до дрібниць збігалося з тим конфліктом, коли капітан Шияненко отримав інсульт, а Калі зникла, не подаючи більше ознак життя.
— Якщо вона відновиться, — повільно вимовив Дінеш, — це станеться там. У сенсі, тут, під час відбиття нальоту. Дежа вю, як стимул.
Старий зітхнув:
— Я ж сказав вам: точка збору.
— Треба щось робити! Треба…
— Пізно, — відповів Чаттерджі Вішванатх. — Все вже робиться, нічого не змінити.