Закляття воскресіння — частина і чорно ї магії, і Забороненого, адже вони порушують природний устрій. Якщо ви спробуєте повернути життя назад, Смерть із метою рівноваги знайде відплату деінде. І в цьому світі, і в іншому.

ЗАПИСКИ ІЗ ҐРИМУАРА ДІ КАРЛО

За годину після того, що сталося, я опинилася у зруйнованому палаці. Я не знала, куди можна піти, щоб захистити себе і сподівалася, що магія Гніва й досі захищала будівлю. Я саме спустилася вниз і зачинила за собою двері, коли відчула, як моєю спиною пробіг легенький холодок. Я хотіла проігнорувати це відчуття, але раптом пригадала слова Нонни про те, що таке бути позначеною князем пекла.

Гнів дав мені можливість викликати його.

Піднявшись нагору, я витягла речі зі своєї торбинки, що склала напередодні. У ній були чорні свічки, кілька тваринячих кісток із ресторану, мій особистий ґримуар і...

Свята богине! Не було кинджала Гніва, а також золота, яке необхідним для того, щоб викликати когось, хто належав до двору «Гнів». Я закрокувала кімнатою, заходячись прокльонами.

На мить я й справді повірила, що все може піти легко.

Відкинувши свічки, я впала на ліжко, ледь стримуючи сльози. Я так злилася на Гніва після нашого поцілунку, була такою спустошеною через те, що він уникав відповідей на питання, чому він тут, що мені хотілося також зробити йому боляче, але я ніколи не хотіла, щоб сталося те, що сталося.

Бачити, як помирає хтось знайомий, навіть якщо це той, кому ти не можеш симпатизувати, було важко. Погрози Заздрощів, втрата сім’ї... Я не знала, що робити з цим усім. Лежачи в ліжку, я дивилася на маленькі лінії на стелі, уявляючи, що вони були тріщинками, які розкололи моє життя на мільйони частинок. Кожна лінія символізувала певний шлях, певний вибір чи спробу виправити помилки. Я відтворила в голові свої кроки за останні кілька тижнів, намагаючись зрозуміти, де я звернула не туди.

Оскільки жодних мудрих відповідей не спадало на думку, я просто здалася і перекотилася на інший бік ліжка. На маленькому комоді стояла пляшка просеко, два келихи й миска зі шматочками апельсинів у шоколаді. Не пам’ятаю, щоб бачила їх раніше, але Гнів міг принести ці смаколики, коли ми грали у скопу.

Не знаючи, що робити, я вирішила відкинути непотрібні думки якомога далі. Розкоркувала пляшку, спостерігаючи за тим, як бульбашки шипіли і стиха лопали, коли я наповнила келих. Якщо світу, яким я його знала, наближався кінець, то я точно заслуговувала на те, щоб випити перед тим, як укласти угоду з дияволом. Піднесла келих до губ і зупинилася... Гнів казав заглянути до комода, якщо мені стане нудно. Щоправда, мені не нудно, а цікаво.

Відставивши келих, я висунула першу шухлядку.

Маленька золота каблучка у вигляді оливкової гілки лежала на зім’ятому оксамиті.

Вона була проста, але гарна. Я взяла її та надягла собі на палець, вона чудово підходила за розміром. У мене тьохнуло серце, бо я знала, чому він лишив її тут. За часів Давнього Риму гілка оливи символізувала примирення з ворогом. Моєю щокою покотилася сльоза, коли я згадала, як він називав її гілкою правди. Гнів, мабуть, розуміючи, що в мене небагато золота, дав мені останній інгредієнт для виклику. Він усе підготував, продумавши власну тактику до найменших деталей.

Уперше за, здавалося, вічність, я відчула проблиск надії. Розмістила свічки по колу й підпалила їх, розклавши поряд пір’я і кістки, а потім почала виклик. Як жертву я запропонувала трохи власної крові, крапнувши її всередину кола.

— Землею, кров’ю, кістками я запрошую тебе. Заклинаю прийти, увійшовши у цей світ смертних. Заклинаю приєднатися до мене, бувши магічно зв’язаним цим колом, доки я не відправлю тебе додому.

Я стала навколішки, чекаючи на дим, що символізував би прихід Гніва. Минуло кілька секунд, я й досі сподівалася на щось. Попереднього разу після того, як я прочитала закляття, одразу з’явилися ознаки того, що він поряд. Можливо, через те, що він поранений, то потребує більшої пожертви. Я запропонувала колу більше крові, але не сталося нічого.

— Давай, демоне!

Я повторила весь ритуал, розкладаючи свічки, пір’я і кістки так, щоб ті утворювали ідеальне коло. Потім я поклала каблучку всередину й запропонувала ще крові.

— Землею, кров’ю, кістками я запрошую тебе. Заклинаю прийти, увійшовши у цей світ смертних.

Заклинаю приєднатися до мене, бувши магічно зв’язаним цим колом, доки я не відправлю тебе додому.

Я не говорила частину латиною, адже минулого разу вона спричинила небажані заручини, до того ж Гнів сам сказав, що це було необов’язково. Коли нічого вчергове не сталося, я спробувала ще раз, використавши те саме закляття, що пов’язало б нас назавжди майбутніми чоловіком і дружиною.

— Землею, кров’ю, кістками я запрошую тебе. Заклинаю прийти, увійшовши у цей світ смертних. Заклинаю приєднатися до мене, бувши магічно зв’язаним цим колом, доки я не відправлю тебе додому. Aevitas ligati in aetemus protego.

Сильний подув вітру загасив одну зі свічок. Я чекала, затамувавши подих, на прихід могутнього демона війни. На безсмертного, лютого і захопливого. Я вже підготувалася до нотації, яку він мені обов’язково прочитає. Час спливав, але диму навколо не було, як і свідчень того, що я когось викликала. Я чекала й чекала, навколо почулося щебетання пташок, скоро мав настати ранок. А виклик Гніва міг спрацювати тільки вночі.

Проте я спробувала ще раз, сподіваючись, що цього разу все вийде.

Зрештою, мене покинули будь-які надії. Нонна говорила: поки він живий, то завжди відгукуватиметься на мій виклик. Те, що він не з’явився, наповнило мене почуттям жаху. Я пригадала час, коли молилася богині смерті та люті й не могла не замислитися про те, чи виконала вона мого прохання тоді, коли я цього вже не хотіла.

Я спостерігала за тим, як мерехтіли свічки, мріючи, щоб вони підпалили цю кімнату і взагалі огорнули вогнем увесь палац. Моєму світові лишалося просто

згоріти дотла. Гнів і справді загинув. І забрав із собою мою останню надію.

Ріг Аїда був у мене, але я не знала, як зачинити ворота до пекла. Моя сім’я втекла, Заздрощі викрав Антоніо, а свідомість найліпшої подруги застрягла між світами. Умбра-демони заполонили це місто, і я не знала, як позбутися їх усіх.

Я загасила всі свічки з кола для виклику й лишилася сидіти у суцільній темряві.