За кілька будинків до мого дому я почула тихий звук кроків позаду. Після ночі, яка в мене видалася, — божевілля моєї подруги, спраглі вампіри і підступні демонічні викрадачі, — я не знала, чого ще чекати.

На відьомську кров полювало безліч лиходіїв. Можливо, умбра-демон повернувся або демон-вепр знову вийшов на полювання. А може, Жадібність і Заздрощі вирішили згуртуватися для пошуку Рогу Аїда перед тим, як закатувати мене. Я здригнулася.

Я зовсім не була готовою побачити брата Карміна. Його чорна риза тягнулася кам’яною бруківкою і ніби шепотіла, попереджаючи, що ліпше тікати й ховатися.

Я швидко ковзнула в простір між двома будівлями поряд зі своїм будинком. Серце невтомно калатало, коли він наближався. Він спокійно пройшов повз мене, крутячи головою то в один бік, то в інший. Я й гадки не мала, кого саме він шукає. Можливо, він намагався знайти місце, куди Антоніо відвів Клавдію. Я мала передбачити, що він не дасть їй піти так просто, не впевнившись, що вона не одержима дияволом.

Трохи почекавши перед тим, як поглянути за ріг будинку, я помітила, що він зупинився наприкінці вулиці й завів тиху ромову зі ще одним членом братства. До мене долітали лише уривки фраз.

— Антоніо... уночі...

— ...нечистий.

— ...зниклий.

— Знайшли... знаки?

Я сперлася на будівлю і зробила кілька глибоких вдихів. Антоніо зник, бо князь пекла тримав його в заручниках. І це сталося через мене, бо я попросила його провести Клавдію до себе додому. Я мала виправити це, доки не постраждали інші. Брат Кармін навряд чи потребував іще доказів, щоб почати полювання на відьом. Сам факт, що він був тут, повернувшись із поїздки, у яку його відрядила церква, свідчив про те, що вони вважали, буцім диявол десь поблизу.

Я вийшла з тіні й побігла до свого дому.

На кухні з моєю сім’єю було троє демонів. Одним із них був рогатий демон, якого Заздрощі поставив наглядати за моїми батьками. Інший був нічим іншим як тінню, що нависала над Нонною, поряд із Клавдією сидів умбра-демон. Антоніо не було серед них, і все всередині мене перевернулося від хвилювання. Я не знала, як демони ставилися до людей, що присвятили себе Богові, але це точно не було хорошим знаком для мого друга дитинства. Я також ніде не бачила вампіра й сподівалася, що це не означало, що він десь розпиває кров Антоніо.

Останнім із демонів, що перебували в кімнаті, був сам зрадливий князь — Заздрощі.

— Де Алексей? — запитала я, не бажаючи чекати ні на які сюрпризи.

— Він повернувся до Королівства, наглядає за моїм двором, доки я повернуся, — Заздрощі всівся на крісло-гойдалку Нонни й закинув ноги на наш стіл. На кам’яній поверхні залишилися брудні сліди. Саме

на тому місці, де сестра готувала зілля і напої. Щось темне й зловіще одразу ж запалало всередині мене. Та здавалося, що Заздрощів це не хвилювало. — Якщо в тебе немає другої частини амулета, дитинко, то на тебе тут не чекали.

Можливо, через те, що лють закипала в мені після сварки з Гнівом, можливо, через те, що я побачила рідних, які тулилися на підлозі власної домівки, а можливо, через просту нерозсудливість, але з мене було досить. Я підійшла до Заздрощів і зіштовхнула його ноги з кам’яного столу.

— Виявіть трохи поваги, ваша високосте. Можливо, у вашій пекельній дірі так заведено, але в нашому домі інші правила.

Я й моргнути не встигла, як клинок Заздрощів опинився біля моєї шиї.

— Ти запитала Гніва про останню душу, чи не так? Гадаю, тобі не дуже сподобалася його відповідь, — він сильніше притиснув клинок до моєї шиї, і я відчула легке поколювання, коли він проколов шкіру. Я стояла непорушно, навіть не дихаючи. — Не зганяй гнів на мені, інакше я встромлю цей кинджал прямо у твою бабусю. Нічого не приносить більшого задоволення, ніж дивитися, як стікає кров’ю відьма. Особливо та, яка...

— Silentium!²⁹

Закляття пролунало кімнатою, і слова Заздрощів, наче перерізало гострим лезом. Нонна підвелася з підлоги, її оточувало ніжне фіолетове світло. Я не могла повірити. Вона змусила князя пекла замовкнути. Вона схопилася за власний корнічелло і почала читати закляття, якого я не чула ніколи. Я дивилася

на все це, не в змозі навіть кліпнути. Її голос дедалі голоснішав. Я й не знала, що вона зцілилася. Здавалося, демони також про це не знали, і це була помилка, за яку їм доведеться заплатити. Нонна намалювала якесь зображення перед собою в повітрі й перед нами з’явилася неземна чімарута, що магічно сяяла.

Я була такою приголомшеною виявом її сили, що зовсім не помітила чорний блискучий портал, який утворився позаду Заздрощів. У мене аж рот розтулився від здивування. Свята богине!..

Фіолетове світло, що оточувало Нонну, тепер мало сріблясті вкраплення. Уперше за весь час Заздрощі видавався занепокоєним. Він зробив невеличкий крок назад, очі палали, коли він дивився на своїх демонів, але Нонна витягнула пригорщу сушеного фенхелю з кишені своєї спідниці й прошепотіла закляття, що змусило його ноги застигнути на місці.

Одним помахом руки вона кинула чорні нитки в повітря перед князем пекла, й ті поповзли йому до ніг, наче змії. Два інших демони покрокували в бік Заздрощів тільки для того, щоб чорна тінь закляття відкинула їх убік. Я майже не могла почути абсолютно нічого, крім свого серцебиття, коли побачила, на що здатна моя бабуся. Вона магією пришила його ноги до підлоги. Тепер він не міг ні рухатися, ні говорити. Його очі розширилися від страху.

Нонна повернулася до свого закляття.

— Ключ, щоб зачинити, і місяць, щоб скерувати.

Я знову звернула увагу на гілку рути, адже кожна з п’яти гілочок почала рухатися і змінювати форму. Ключ і повний місяць сформувалися на кінцях двох гілок. Раптом я усвідомила, що робила Нонна. Вона подивилася на мене.

— Зараз, Еміліє!

Нонна здавалася засмученою.

— Мітка дає тобі змогу викликати демона, що лишив її там, без використання предметів, що належать йому. Доки князь пекла дихає, нічого не завадить йому відповісти на виклик.

— Ти хочеш сказати, що я можу викликати його без його кинджала?

Нонна повільно кивнула. Здавалося, вона вже була готова прочитати мені лекцію, тож я опустила волосся назад.

— Це небезпечна річ, Еміліє. Хто залишив її тобі?

Не було сенсу брехати.

— Князь Гнів.

— Ти впевнена? — запитала вона, і я кивнула. Гнів був єдиним, хто торкався до мене. Я намагалася не думати про його губи на моїй шиї цього вечора чи про те, які почуття вони викликали в мені. Нонна пильно подивилася на мене ще якусь хвилину. — Я так розумію, що ти вже не заперечуєш цього?

— Не заперечую що?

— Пророцтво. Коли я була молодою, мені довірили бути однією з охоронниць Рогу Аїда.

У мене не було слів. Я прокрутила в голові її зізнання і змогла сформулювати кілька гідних запитань.

— «Охоронниць»? — запитала я. — Скільки їх там було? І про яке ти пророцтво говориш?

— Терпіння. Я дійду до цього, дівчинко.

Я поклала руку⁷ на амулет сестри.

— Ти носила їх раніше?

— Ні, ніколи. Щопокоління обирали відьму, щоб охороняла їх, так було ще з часів Першої Відьми. Нам розповідали про древнє пророцтво, що стосувалося двох відьом-близнючок. Амулети можна надягти тільки в ніч страшної бурі, коли вони народилися.

потойбіччя. І замість мати виснажений вигляд, її очі сяяли. Насправді, якщо придивитися ближче, то в райдужках її очей світилися невеличкі зірочки.

— Що це була за магія?

— Магія, яка потребуватиме плати. Тепер налий мені вина.

Я налила два келихи й передала один із них Нонні. Вона зробила ковток і зітхнула. Доки вона пила вино, я відставила свій келих і зав’язала волосся, адже закляття, що ми використали, змусило мене спітніти. Нонна кинула погляд на мою шию і зблідла.

— Тебе позначили.

— Клинком Заздрощів? — я потерла те місце, до якого він притиснув свій кинджал. — Не думаю, що він так глибоко ранив мене.

— Ні, дівчинко. Тебе позначив князь потойбіччя, але в інший спосіб. Імовірно, це дуже висока честь серед їхніх правлячих дворів. Не кожному таке дозволяється.

Мабуть, вона помиляється. Та замість сперечатися, я пішла до нашої маленької мазнички й, відкинувши волосся вбік, подивилася на себе. Я не помітила нічого дивного, тим паче якоїсь позначки.

— Бачиш? — Нонна з’явилася позаду мене й показала на мою шкіру. Мабуть, вона прочитала якесь закляття, бо раптово маленька блискуча «S» з’явилася на моєму тілі.

Я скрикнула. Це була змія.

Я стояла нерухомо. Саме в цьому місці Гнів провів язиком тієї ночі, коли я ледь не померла від нападу Гадюки. Він також зробив те саме сьогодні ввечері. Я потягнулася туди й торкнулася того місця пальцями — відчувши холод, насупилася.

— Що це таке?

Нонна здавалася засмученою.

— Мітка дає тобі змогу викликати демона, що лишив її там, без використання предметів, що належать йому. Доки князь пекла дихає, нічого не завадить йому відповісти на виклик.

— Ти хочеш сказати, що я можу викликати його без його кинджала?

Нонна повільно кивнула. Здавалося, вона вже була готова прочитати мені лекцію, тож я опустила волосся назад.

— Це небезпечна річ, Еміліє. Хто залишив її тобі?

Не було сенсу брехати.

— Князь Гнів.

— Ти впевнена? — запитала вона, і я кивнула. Гнів був єдиним, хто торкався до мене. Я намагалася не думати про його іуби на моїй шиї цього вечора чи про те, які почуття вони викликали в мені. Нонна пильно подивилася на мене ще якусь хвилину. — Я так розумію, що ти вже не заперечуєш цього?

— Не заперечую що?

— Пророцтво. Коли я була молодою, мені довірили бути однією з охоронниць Рогу Аїда.

У мене не було слів. Я прокрутила в голові її зізнання і змогла сформулювати кілька гідних запитань.

— «Охоронниць»? — запитала я. — Скільки їх там було? І про яке ти пророцтво говориш?

— Терпіння. Я дійду до цього, дівчинко.

Я поклала руку на амулет сестри.

— Ти носила їх раніше?

— Ні, ніколи. Щопокоління обирали відьму, щоб охороняла їх, так було ще з часів Першої Відьми. Нам розповідали про древнє пророцтво, що стосувалося двох відьом-близнючок. Амулети можна надягти тільки в ніч страшної бурі, коли вони народилися.

Я зробила глибокий вдих. Забагато інформації, щоб сприйняти все одразу.

— Як ви знали, що це були ми з Вітторією, а не якісь інші близнючки?

— У відьомських сім’ях не було більше відьом-близнючок, які обидві б мали магічні сили.

— Ніколи? — запитала я. Нонна заперечно похитала головою. — У чому саме полягає пророцтво?

Нонна зробила ще один довгий ковток вина із сумним виразом обличчя.

— Близнючки символізували кінець диявольському прокляттю і змушені багато чим пожертвувати, щоб не дозволити воротам пекла відчинитися. Якщо вони оберуть нічого не робити, на Землі запанує пекло. Близнючки мають принести баланс обом світам. І у цьому світі, і в іншому.

Моє серце підскочило. У цій фразі містилося дещо — щось забуте глибоко всередині... Я вже чула її двічі. Уперше тоді, коли була під впливом Хтивості. А потім тоді, коли Гнів допомагав мені видужати у зруйнованому палаці.

— Що саме означає ця остання частина?

— Ніхто не знає напевне, — відповіла Нонна, подивившись туди, де лежали батьки. — Це питання викликає суперечки між тринадцятьма відьомськими сім’ями в Палермо. Дехто вірить, що це стосується використання білої та чорної магії. Дехто вірить, що це означає, що князь закохається у відьму. Інші ж говорять, що одна із близнючок правитиме пеклом, щоб урятувати наш світ від руйнації. Також є ті, хто вірить, що обидві близнючки матимуть пожертвувати собою для того, щоб урятувати обидва світи. Одна принесе жертву небу, а інша — пеклу.

— Як те, що мене позначили, стосується..?

— Якщо вірити пророцтву, залишилося зовсім мало часу. Ворота відчиняються, — раптово Нонна потягла мене з маленької кухні до коридору. — Ти маєш тікати, Еміліє. Залиш нас і йди. Ми почекаємо день-другий і також переховуватимемося. Одного дня ми знайдемо спосіб зустрітися. А зараз тобі потрібно піти й не привертати увагу князів пекла. Ти зрозуміла? Не довіряй їм, нікому з них. Ми знайдемо спосіб тимчасово зачинити ворота, а ти зосередься на переховуванні.

— Я не можу...

— Ти зможеш. Зможеш, бо ти мусиш. Іди звідси, поки той демон не повернувся. Ми знайдемо спосіб зупинити пророцтво, нам просто треба трохи часу, — Нонна ніжно обвила руками моє обличчя, дивлячись на мене мокрими від сліз карими очима. — Любов — найсильніша магія. Вона встоїть перед будь-чим, запам’ятай це. Вона завжди направить тебе туди, куди тобі потрібно потрапити. — Бабуся опустила руки й зробила крок назад. — А тепер іди, дівчинко. Будь сміливою. Твоє серце підкорить темряву. Вір у це.