— Одягни сорочку. Ніхто не заслуговує дивитися на це всю ніч, демоне.

Гнів схопив сорочку за секунду до того, як та поцілила йому прямісінько в обличчя, і аж відсахнувся від неї. Щиро кажучи, я не могла винити його за це. Це була сорочка із сірої зім’ятої замші з протертими ліктями й перехресними зав’язками на грудях. Він дивився на мене так, наче я притягнула якусь загнилу тушу й сказала йому зняти з неї шкуру та зробити з неї вбрання.

Він зціпив зуби.

- Ні.

— Ні? — я схилила голову так, наче не почула його з першого разу.

— Вона має такий вигляд, наче місяцями жужмом лежала на самому дні шафи, а пахне, ніби ти витерла нею свинячі нутрощі. Він кинув її мені назад. — Принеси мені щось ліпше або терпи мене таким.

— Перепрошую? — я підійшла до кола викладених кісток і без будь-яких вагань переступила їх. Я просто закипала, стоячи впритул до нього. Дикий блиск у моїх очах кидав йому виклик, і він ще раз відмовився. — Надягни сорочку! Негайно!

— Моя оголеність не дає тобі спокою? Чи минулої ночі у твоїй голові виникли гріховні думки, пов’язані

зі мною? — він ліниво усміхнувся. — На цьому зазвичай знається мій брат, але не хвилюйся, кожен із нас має таланти в ліжку.

— Свиня!

— Повалялася б зі мною в калюжі бруду?

Мене розпирало від злості.

— Помрій.

— Не буду.

Я присягнутися могла, у приміщенні стало прохолодніше — температура впала відповідно до його крижаного тону.

— Ви називаєте нас нечестивими, хоча ви самі, відьми, доволі мстиві створіння, позбавлені душі й сумління, — він кивнув у бік свого кинджала, що я носила на стегнах.

Зброя вибивалася на тлі моїх темних спідниці та блузи з рукавами, що розліталися. Але мені було байдуже до цього. Я однаково не віддала б йому кинджал.

— Можеш мене зарізати, але я точно не вдягну на себе це жахіття.

— Ти ж це не серйозно? Це просто сорочка, — я пильно дивилася на нього. Його погляд наповнився чимось новим, тим, що я не до кінця могла зрозуміти. — Тобі нагадати, що ти не в тій ситуації, щоб висувати свої вимоги чи перечити мені?

Його роздратування злилося з моїм у гріховному союзі.

— Відьмо, маленький урок для тебе, бо я бачу, що ти страшенно неосвічена. Викликати — не дорівнює володіти. Моє утримання тут — не вічне.

Він підійшов ближче, тож я мала або лишатися на місці й відчувати на собі тепло, що відходило від його тіла, або ж відступити, щоб дивитися йому прямо