Вони негайно атакують будь-яких мобів у полі зору. Б’ються до смерті.

Хай щастить.

-- Хай тобі дідько, Пончик, -- сказав я. – Я знав, що треба було обирати гриза.

-- Я не збираюся тримати, як улюбленця, якусь огидну комаху, Карле, -- сказала Пончик. – На гриза навіть не одінеш краватку-метелик.

Вона протягнула лапу і погладила Монго по голові. Він клацнув зубами й вчепився їй в лапу. Пончик завила і заметляла лапою, доки він не відчепився.

-- Давай подумаємо, як “прив’язати” його до тебе, перш ніж піти в кімнату Мордехая, бо як тільки ми зайдемо туди, Монго кудись телепортують.

-- Не переймайся, Карле. Ми з Монго вже практично найкращі друзяки. Правда, Монго?

Монго пронизливо заверещав на кішку.

[ 47 ]

Переглядів: 124.8 трильйонів

Фоловерів: 2.1 трильйона

Улюблених: 234 мільярди

Процес зв’язування Монго з Пончик забрав решту нашого часу на другому поверсі. А ще, хтозна чому, це було невичерпним джерелом розваг для широкої публіки. Резонанс від секс-відео з Маестро, разом із тим, як новий “улюбленець” Пончик раз по раз хапав її за ніс, виявилися виграшною комбінацією — принаймні за кількістю переглядів. Попри те, що решту часу на цьому поверсі ми не мали справи з босами чи серйозними боями, ми далеко не байдикували. Зев була в захваті від наших показників -- просто шикарних, як для другого поверху.

Ми отримували щоденні звіти від нашого піар-агента. Улюбленець показував хороші результати. Зев благала мене припинити бавитися з рогаткою, запевняючи, що нікому не цікаво дивитися, як я стріляю з “нудної” рогатки, коли можу жбурнути шашку динаміту. Я ігнорував її поради і продовжував свої вправи. Мені вдалося підняти рівень до п’яти. І хоча дрібні камінці наносили малі пошкодження, вони збивали тигрових ос з повітря. Від одного попадання в крило шершні звалювалися на підлогу і не могли плювати кислотою. А тоді магічна стріла Пончик – рівень цього закляття в неї зріс до восьми – їх добивала. Нам не потрібно було кудись лазити – в нас був майже нескінченний запас шершнів восьмого рівня.

Як тільки ми справилися з Монго, то пішли поговорити з Мордехаєм. Тварюка помістилася в клітці піщанки. Ледь-ледь. Далеко не ідеально, і тримати його там було жорстоко. Але коли я ніс його в руках, він весь час намагався вкусити мене. Запхавши в клітку, ми могли принести Монго в безпечну кімнату і не хвилюватися, що його кудись телепортують. Головне — тримати пальці подалі від ґрат.

-- Не питайте мене про це, поки не почнете процес зв’язування, -- заявив Мордехай. – Правила приручення улюбленців у підземеллі трохи дивні.

У своїй клітці Монго заверещав і зашипів на провідника.

-- Повертайтеся, коли зможете зняти його автоматичну ворожість – а це перший крок – і я дам ще трохи інфи.

-- Зняти його ворожість? Як я зробив це з небезпечними динго? – запитав я.

-- Саме так. Не можна зв’язатися з істотою, в якої активоване “агро”. Коли побачите, що крапка стала білою, повертайтеся сюди, тоді я зможу допомогти.

Ми з Пончик відкрили лут-бокси за бій з босом. Пончик “випадково” отримала том з закляттям Вилікувати тваринку. Я отримав ще одне зілля Визнач ціну (цим разом з бокса Мародера, а не бокса боса) і 1000 золотих монет. Це змусило мене замислитися. Була якась причина, чому система продовжувала підкидувати мені ці предмети. Я випив зілля і в мене в інвентарі з’явилися нові можливості, включно з вкладкою “Історія”. Розберуся з цим пізніше. Але грошову вартість кожного з моїх предметів система все ще не відображала.

А ще я отримав ачівку за те, що погодував небезпечних динго.

Нова ачівка! Ентузіаст PETA!

Тобі якимось чином вдалося позбутися ворожнечі тупої агресивної тварюки. Після цього той ворог почав битися з іншими ворогами на твою користь. Дух Стіва Ірвіна усміхається до тебе з небес.

Нагорода: ЯК Я ВЖЕ СКАЗАВ, ДУХ СТІВА ІРВІНА УСМІХАЄТЬСЯ ДО ТЕБЕ З НЕБЕС.

-- Добре, -- сказав я. – Давай поговоримо про третій поверх.

-- Гаразд, поїхали, -- промовив Мордехай. Він потер волохаті руки. – Слухай сюди.

Він вказав на пару крісел, запрошуючи нас сісти. Я сів, поставив клітку Монго на підлозі між мною і Пончик. Провідник був підозріло в захваті від цього. Тільки зараз я помітив, що він прибрався в кімнаті. Ліжко було застелене. Полиці з фотографією його брата й урною з прахом матері були вирівняні та витерті від пилу.

Коли ми влаштувалися, він продовжив.

-- Ви зійдете по сходах і відразу опинитеся знов у цій кімнаті. Спочатку виберете расу, потім клас, тоді розкинете очки стати. Після цього я розповім вам про гільдії класів, якщо такі існують. Не всі класи мають гільдії.

-- Скільки рас буде на вибір, -- запитав я.

-- Багато. Кожного сезону вони унікальні, й у кожного з вас буде свій окремий набір варіантів. Вибір класу залежатиме від вибору раси. Знаєте, як кожної Олімпіади вводять нові види спорту, які переважно асоціюються з країною-господарем? З класами так само. Базові класи завжди доступні. Боєць, маг, розбійник, бард, клірик і так далі. Але будуть також доступні додаткові, більш спеціалізовані класи, включно з новими класами, суто земними.

-- Що це означає? Суто земні класи?

-- Я ще не знаю. Побачу список тільки після вас. Але у вас буде стимул обрати саме такий клас. Їм подобається, коли волоцюги обирають нові класи – це піднімає рейтинги. Системний АІ… -- Він зробив паузу, переконуючись, що я уважно слухаю. — Отже, системний АІ, а не корпорація Борант, дасть вам певні рекомендації, на основі ваших уже наявних навичок. Загалом це добрі рекомендації. Але вони не беруть до уваги, як цей вибір може вплинути на ваш соціальний рейтинг. Зрозумів?

-- Так, -- відповів я. – АІ може сказати, що мені найкраще перетворитися на кам’яного монстра-паладина, і я буду пиздець, яким крутим, але це також може обвалити мої перегляди.

-- Саме так. Мені теж дозволять дати обмежені поради. Після вибору класу ваші очки стати автоматично розкинуться до мінімальних значень, встановлених расою та класом, а решту ви зможете розподілити, як вам заманеться. Проте ти, Пончик, не можеш розподіляти стату через баф Посилений Ріст. Якщо вийде, бери щось, що підсилює статуру. Зрозуміло?

-- Зрозуміло, -- сказав я. Пончик пробурмотіла згоду.

-- Зажди-но, -- промовив я. – Який в тебе був клас? Я знаю, що ти обрав расу перевертень, але який в тебе був клас?

-- Я обрав Арканіста – це дозволило мені вивчати кілька різних шкіл магії. Досягнувши шостого поверху певні класи можуть спеціалізуватися далі. Тоді я й обрав шлях вогню. Я був перевертнем арканістом-вогняним магом. Для мене це спрацювало. Зрештою я опинився на кілька рівнів позаду тих, хто відразу обрав магію вогню, але я все ще міг користуватися іншими школами магії без серйозного штрафу.

-- То ти не обрав якийсь спеціалізований клас зі своєї планети?

Він легко насупився.

-- Я ледь не обрав клас небесних птах -- щось, що називається Володар Бурі. Але Одетта відговорила мене. Зрештою мій брат обрав той клас за її рекомендацією.

Я замовк, очі мимоволі потяглися до фото в рамці на полиці. Він кілька разів згадував свого брата, але я й гадки не мав, що той був волоцюгою. Я думав, що він загинув під час початкового колапсу планети.

-- Ну і нарешті — сам третій поверх, -- сказав Мордехай, недвозначно даючи зрозуміти, що він не має жодного бажання розмовляти на цю тему. – Я волію пояснити все, коли ви туди дійдете, бо інформації чимало. Вам зараз не слід цим перейматися. Гаразд?

-- Звісно, -- сказав я, підводячись. – Тепер…

Бумп.

-- Монго! – вигукнула Пончик.

Я став надто близько до клітки й монстр спробував мене вкусити. Його миттєво телепортували.

-- Ой, -- сказав я.

-- Карле, ти перелякав його!

-- Я перелякав його? – я підняв порожню клітку. -- От лайно. То може нам не судилося…

Пончик рвонула до дверей, репетуючи:

-- Монго! Монго!

-- Хай тобі дідько, Пончик! –- крикнув я, біжучи за кішкою. – Не йди сама!

Зрештою ми натрапили на нього в головному коридорі: він зіщулився, ридав, мов немовля, і верещав на всі свої крихітні курячі легені.

-- Ось ти де! Ти ж міг заблукати! Не розгулюй так! – вигукнула Пончик запихкавшись.

Динозавр підвів погляд. Малий гівнюк був увесь у сльозах. Коли він побачив нас, його бусинки-очі рептилії стали величезними. Простягнувши лапки, він помчав до Пончик, як загублене цуценя, яке нарешті побачило господаря.

-- Вже все добре, я з тобою. Матуся з тобою, -- сказала Пончик.

Він підбіг і вкусив її прямісінько в ніс.

-- -- --

Весь наступний день ми фармили, вбивали тигрових ос і вовтузилися з Монго.

Ми швидко з’ясували, що єдине, що зупиняло ту тварюку від спроби прикінчити мене й Пончик, — це інший моб.

Якщо до нас наближався якийсь ворог, скажене курча просто переклинювало. Він верещав, клацав зубами й був готовий здохнути, лише б дістатися до тієї істоти. Він був як клятий росомаха у якого зірвало дах від хімії.

Якщо не рахувати його вміння боляче хапати за ніс, курча-динозавр був майже нешкідливий. Я не ризикував підпускати його до мобів — навіть до простеньких пузатих гризів, — боявся, що його втопчуть у землю.

Але зрештою саме це нам і потрібно було зробити. Підказку мені дала підсумкова серія. Нас показали тільки на мить, але я довідався дещо важливе. Чотириокий, помаранчевий ведучий шоу зауважив, що Монго полює зграєю. І тут мене осінило. Після випуску ми пішли далі й натрапили на самотнього пузатого гриза, що важко повз коридором.

— Ти маєш показати йому, як це вбивати, — сказав я. — Я його випущу, і ви вдвох прикінчите цю штуку.

— Тобто мені доведеться користуватися кігтями? — запитала Пончик.

— Ага, — сказав я.

Вона зітхнула. — Гаразд. Хто б міг подумати, що бути матір’ю настільки важко.

Я відчинив клітку, і Монго вистрілив назовні, мов куля, просто до пузатого гриза другого рівня, який пискнув і спробував утекти. Малий динозавр підскочив у повітря, замахав лапами з кігтями й уп’явся в комаху. Над гризом з’явилася шкала здоров’я, але просіла вона ледь-ледь.

— Дивись, у них усередині все соковите, — сказала Пончик, підходячи ззаду до двох бійців. — Якщо різати ось тут, усе просто вивалюється — і кінець.

Вона перевернула гриза й провела кігтем уздовж черева, наче розстібала блискавку. Гриз здригнувся й здох, заливши все навколо білою слизотою. Монго заверещав від захвату й накинувся на рештки, жадібно їх пожираючи, так що згодом у нього випнувся живіт. Малий динозавр блювонув на підлогу, а потім і це з’їв.

— Господи, це огидно, — сказав я.

— Хороший хлопчик! Молодець, Монго! — вигукнула Пончик.

Монго став просто на рештки гриза й напісяв. На щастя, заборона стосувалася лише людей, інакше ми б того ж дня викликали з добру сотню елементалів.

— Ходімо, будемо вбивати далі, — сказала Пончик.

У наступному коридорі було ще троє гризів. Я тримався осторонь, поки вони знову кинулися в атаку.

Схоже, Монго справді уважно дивився. Другого гриза він прикінчив сам, розпоровши йому пузо гачкуватим кігтем на лапі. Після цього він підстрибував на місці від захвату.

Коли він розправився з усіма трьома, точка Монго змінилася з червоної на білу. Він усе ще не був “прив’язаний” до Пончик, але вже не кидався на нас. Хоча… ні, не зовсім так. Він і далі нападав — просто значно рідше.

Клітка нам більше не була потрібна. Він ішов за нами пішки: то вибігав уперед, то скакав убік, то відставав. Але якщо ми підходили до незнайомого моба, мені доводилося запихати його назад у клітку. Йому це страшенно не подобалося.

Попри те, що він убив із десяток гризів, він так і залишився на першому рівні.

Ми вирішили, що час повертатися до Мордехая.

— Отже, вихованці, — сказав Мордехай, коли ми повернулися до гільдії. — Наразі я обмежений у тому, що можу вам розповісти, але тепер можу відкрити одну річ: ви рухаєтеся в правильному напрямку. Продовжуйте робити те, що робите. Це — хороші новини.

Погані новини в тому, що вам треба поспішати. Якщо до моменту, коли поверх обвалиться, він так і не буде прив’язаний, ви не зможете забрати його з собою.

У нас ледь-ледь залишалося сорок годин.

— О ні! — вигукнула Пончик. — Карле, нам треба негайно повертатися туди!

— Хвилинку, — сказав я. — У мене є ще кілька питань про вихованців. Ми можемо мати більше ніж одного?

— Залежить, — відповів він. — Існує кілька типів вихованців. Коротка відповідь — ні, зазвичай більше одного мати не можна. Але є чимало винятків. Деякі класи й деякі раси дозволяють волоцюг із кількома вихованцями. Також, якщо у вас особливо високий показник харизми, як у Пончик, ви можете мати кілька вихованців певних типів.

Крім того, вихованці з ID волоцюги не враховуються в цей ліміт. Тобто якби Пончик і далі вважалася вихованцем, ви змогли б прив’язати ще одного. Вихованці- волоцюги й підземельні фамільяри — це взагалі окрема категорія. Саме тому те дівчисько Люсія Мар може без проблем бігати з двома псами. А ще є одна жінка, яка затягла з собою щось близько п’ятнадцяти кіз. Вона досі жива — і кози теж. Повний сюр. Є одне шоу, яке просто зациклене на ній.

— Чому ж він не піднімає рівень? — запитав я. — Таке враження, ніби він узагалі не отримує досвіду.

Мордехай кивнув.

— Моби класу “питомці” трохи інші. Ви дістали його в кімнаті зі скарбами, але по суті це те саме, що купити в крамниці. Моби класу питомців, завжди стартують з першого рівня — байдуже, якими вони зазвичай бувають у підземеллі. І першим рівнем вони залишатимуться, доки з ними не встановлять зв’язок. Лише після цього вони почнуть розвиватися. Зате коли вже почнуть отримувати досвід — ростимуть дуже швидко. З кожним рівнем він фізично дорослішатиме.