-- Господи, -- сказав я, дивлячись на екран. Зараз там показували, як Лусія Мар булавою трощить на шматки Тигрову Осу. В неї був якийсь особистий, магічний щит, якого я раніше не помічав. Шершень плюнув у неї, і біла куля вдарилася об щит, зашипіла і зависла в повітрі за кілька сантиметрів від голови.

-- Не дивно, -- буркнув я.

Останніх десять хвилин шоу присвятили нашій втечі. Фрагмент був майже таким самим, як на шоу Маестро – додали лише музику і крутіші спецефекти. Показали крупні стоп-кадри МВБ, а ще — обертальні 3D-рендери кожної з бомб.

Далі показали, як Елементаль Люті провалюється в діру, і поряд з ним вибухає ой-лихо!-малюк. Ми спостерігали, як показник здоров’я монстра різко пішов вниз, дійшов майже до нуля – і в цю мить монстр зник.

Досвід не зараховано. Гепнуло на екрані.

-- Ей, так нечесно! – вигукнула Пончик. – Якби він не зник, ми б його прикінчили!

-- Може, -- сказав я. Взявши до уваги високий рівень елементаля, мене насторожило те, як легко було завдати йому пошкоджень. Або мої бомби були надто потужні, або ж монстр виявився надто слабким для свого рівня.

Я підозрював, що було ще щось, що ми прогавили. Монстр, швидше за все, розділився надвоє, чи вибухнув при смерті, чи ще щось таке ж жахливе. Гра наче провокувала нас викликати ще одного і цим разом спробувати вбити його по-чесному. Якби нам це вдалося, ми б злетіли на десятки рівнів. Я просто зараз міг вигадати десятки способів, як його викликати і підготувати сюрприз — щось, що точно його доб'є. Якщо ти знав у чому фішка цього монстра, це було неважко. Це мусила бути пастка.

Шоу закінчилося на Імані, яка зупинилася перед обгорілим входом на третій поверх. Перш ніж зайти всередину, вона глянула вгору і показала середній палець.

Шоу закінчилося і мені раптово стало дуже самотньо. Відчуття накотило зненацька. Я подумав про останнього члена Le Mouvement — як його замкнуло зовні кімнати боса, і як він, прорвавшись усередину, побачив, що всі, кого він знав, просто зникли. Який жах.

Я глянув на лічильник. 990,303.

Нас стало менше, ніж мільйон, а я навіть не зауважив. З кожною людиною, що зникала з лічильника, я відчував, як втрачаю частинку себе, частинку своєї людяності. Я думав про те, що сказала Пончик, перш ніж ми заснули, про мовчазне питання, яке вона поставила, і про відповідь, якої я не дав.

Почалося оголошення, і хоча я знав, що воно зараз буде, раптовий, гучний голос захопив мене зненацька.

Вітаємо, волоцюги.

Чудова робота. Все йде, як по маслі. Тепер, коли ми досягли середини рівня, провідники по грі можуть пояснити вам деякі нюанси відносно третього поверху і того, як працює вибір раси і класу. Щоб перехід пройшов гладше, перш ніж спускатися, обов’язково відвідайте свого провідника по грі.

З цієї миті нерозумні моби, які потраплять на сходи, не будуть дезінтегруватися. Так, ми всі бачили підсумкову серію, де цим правилом зловживали. Розумно і дуже видовищно. Але більше таке не повториться.

Системний АІ визначив, що поширення Тигрових Ос надто агресивне, і зараз ми наполовину зменшили кількість цих мобів у підземеллі. До того ж, було урізано пошкодження від їхньої кислотної слини. Трішечки. Будь ласка, зверніть увагу, з появою кожного трупа продовжуватиме генеруватися новий Пузатий Гриз, але в них буде тільки 50% шанс перетворитися в лялечку.

Наразі це все. А тепер йдіть і вбивайте, вбивайте, вбивайте!

Як тільки оголошення закінчилося, вигулькнуло повідомлення.

Повідомлення адміна. В твоєму інтерфейсі доступна нова вкладка.

Я кліпнув. Такого я не чекав. Я відкрив інтерфейс, і дійсно, там був новий розділ. РОЗРАХУНКИ. Я клікнув туди.

Там був тільки один запис:

Авторські права. Бум-глечик Карла. Гонорар: 1 золота монета за вбивство. Зараз вбивств: 4.

Там була кнопка. Отримати негайно. А під цим дуже дрібним друком, який я ледь міг прочитати. Збільшити його не вдавалося. Довелося примружити очі.

Оновлення рахунку раз в день. Дві золоті монети плюс 25% депозитної комісії, округленої вгору, буде вирахувано під час виведення коштів. Кошти не внесені на депозит, анулюються у разі смерті.

-- Двадцять п’ять відсотків! – вигукнув я. -- Та це ж відвертий грабунок!

Якби я зараз забрав гроші, то отримав би одну єдину золоту монету. Якби в мене було п’ять монет, я все одно отримав би тільки одну, бо вони округлювали вгору.

-- Що? – запитала Пончик.

Я махнув рукою.

-- Нічого. Пізніше поясню. Ходімо.

-- Ми втікаємо? Тепер ми цим займаємося? Ховаємося від Френка К. і Мегі Май?

-- Ні, -- сказав я. -- Спочатку я саме так і хотів зробити, але обміркував все за ніч, і передумав. Та жінка уперлася вистежити нас за будь-яку ціну, і невдовзі нам доведеться мати з нею справу. Не знаю, чи вирушать вони негайно. Краще вже зустріти її у всеозброєнні, ніж дати їй підкрастися до нас із-за спини.

-- Але як? Вони можуть вислідити нас і стати невидимими, а нам такого не втнути.

-- Її невидимість далеко не така потужна, як мені спочатку здалося. Нам потрібно завалити місцевого містечкового боса і заволодіти його мапою. Це значно полегшить наше життя.

Увага: Не хапатися за зброю в присутності Адмінів. Будь-яка спроба вчинити насилля проти Адміна приведе до негайної страти.

-- Курва, -- сказав я, дивлячись на стелю. – Це Мукта.

Хлоп! Мені на ноги бризнула вода, і з’явилися знайомі лати куа-тін. Інтерфейс відключився.

-- Зев! – вигукнула Пончик. – Куди ти пропала? Я хвилювалася.

-- Привіт, Карле. Привіт, принцесо Пончик. Я тут щоб провести розбір після шоу.

-- Ти в нормі? – запитала Пончик.

-- Так, дякую, -- відповіла Зев. – Системний АІ вліпив мені догану. Мене відсторонили, бо система визнала, що я чітила, попередивши про Елементаля Люті до того, як він з’явився. Мій адвокат подав апеляцію, і після повторної перевірки було виявлено, що того чоловіка, який мочився в коридорі, ти зауважив одночасно з моїм вигуком. Тож догану прибрали з мого досьє.

Вона зітхнула, заповнюючи маску бульбашками.

-- І хоча формально моє досьє чисте, насправді це не так. Коли АІ візьме тебе на замітку, то просто так не відчепиться. Відтепер мені доведеться бути максимально обережною.

-- У нас проблеми? – запитала Пончик. -- Той орк поводився з Карлом як справжній мудак.

-- Ні, --відповіла Зев. -- Було недоречно з вашого боку намагатися припинити інтерв’ю, але корпорація Борант хоче відзначити ваше шанобливе ставлення до організації. Вони зараз реально задоволені вами.

-- Відзначити нас? – запитав я. – Справді?

Шанобливе ставлення? Мене занудило від самої думки, що я можу з шаною відноситися до чогось, що робить Борант. Якщо хтось приймав мій страх за шану, то він був дурнем.

-- Тут такі підкилимні ігри, що й почати пояснювати важко. Але тією компанією, яка на папері приватна, насправді володіє й керує принц фракції-союзника іншої фракції — тієї самої, що конфліктує з системою Борант. Якби я почала все це пояснювати, у вас би голова пішла обертом.

-- Якщо ви з ними не в ладах, то чому ти дозволила їм брати в нас інтерв’ю? Це шоу жахливе, Зев. Воно… -- Я ледь не сказав, “Воно майже таке ж жорстоке, як сама гра.” – Воно негуманне.

Зев кивнула.

-- Я хочу попросити пробачення. Мукті не слід було погоджуватися на це інтерв’ю. Я планувала шоу, яке теж розраховане на молодшу аудиторію, але це повинно було бути обговорення вашої тактики в підземеллі. Вони роблять це вигадливо й жартівливо. Але відповідаючи на твоє запитання, Борант не має права дискримінувати продакшн-компанії, що входять до Синдикату. Особливо, якщо ці компанії пов’язані зі спонсорами. За цим пристально спостерігає АІ. Все пов’язане з грошима ретельно відстежується — особливо цього сезону.

-- То той козел Маестро – принц? – запитав я. – Не дивно, що він така залупа. Навіть не підозрював, що він королівська особа. Мені здалося, що шоу якесь бідненьке.

-- Він – принц, -- підтвердила Зев. – Але компанією володіє його старший брат, кронпринц Незламний. Батько виділяє їм невеличку суму на шоу, щоб вони мали якесь заняття.

Я пригадав голос, що погрожував нам, коли ми хотіли звалити звідти. Якщо це був він, то він був таким самим поцом, як його молодший брат.

-- Принц Незламний? Ім’я майже таке ж дебільне як “Маестро.”

-- Це ж орки. Їх тягне на пафос.

-- То вони відрізняються від ікландців? Я розумію, що вони з різних рас, але я гадав, що ікландці правлять всіма орками.

-- Ікландці правлять Оркським Суприматом. Незламний і Маестро – принци Імперії Черепів. Це зовсім різні системи. Якщо Оркський Супримат це дитина, що торгує лимонадом, то Імперія Черепів – корпорація Wal- Mart. Один з найбільших і найстарших урядів Синдикату.

-- Ага, він казав щось про створення підземель, -- я глянув на Пончик. – А ще він згадував про дев’ятий поверх. Як буде нас там чекати.

-- Пробач. Я про це ще не можу говорити. Мордехай тепер може розповісти вам про третій поверх, але це все.

-- А є щось, що ти можеш розповісти нам? – запитав я.

Вона скривилася, наче від болю.

-- Можу сказати тільки, що кожні три поверхи повторюється та сама локація. В певному сенсі. Третій, шостий, дев’ятий і так далі -- усі пов’язані між собою. Пізніше зрозумієш, як саме.

Я пригадав, як Мордехай раніше прошепотів мені, що Борант намагається якомога швидше закінчити гру.

-- А якщо всі волоцюги загинуть до того, як дев’ятий поверх навіть почнеться?

-- Навряд чи, -- відповіла вона. – Схоже, ми доберемося туди значно швидше ніж зазвичай, але в нас ще ніколи не було тотального винищення гравців до дев’ятого поверху. На дев’ятому поверсі це трапляється часто, але раніше – ні. Знову ж таки, я не можу вдаватися в подробиці, але ті поверхи – третій, шостий, дев’ятий, дванадцятий, п’ятнадцятий і вісімнадцятий – з’являються одночасно. Ви можете потрапити на них тільки під час повного проходження, але це не означає, що вони простоюють. Що б там не відбувалося на дев’ятому й дванадцятому поверхах — воно станеться і з волоцюгами, і без них. Це гра в грі, і ви там не головні герої. Принаймні, поки ви туди не дістанетеся. Вибач, це все, що я можу сказати.

-- Гаразд, -- сказав я. -- Я просто поцікавився. Буду перейматися, коли ми вже туди дістанемося.

-- Ото я розумію підхід! Тепер нам потрібно поговорити про найближчі кілька днів. Ми з командою влаштували мозковий штурм, і погодилися, що вам потрібно зосередитися на побудові персонажа. Ви вже в непоганій позиції, але вам не завадить ще пара рівнів. Тепер, коли сюжетна лінія Медоу Ларк закінчилася, ми можемо почекати день-другий, перш ніж сфокусуємося на наступній сюжетній арці.

-- Сюжетній арці? – перепитав я. – Справді?

-- А як там історія з Мегі та Френком? – запитала Пончик.

Зев зневажливо махнула.

-- Має свій потенціал, але ця тема вже вичерпалася. В них непогана кількість фоловерів, особливо після вчорашнього, але мало хто вірить, що вони взагалі дотягнуть до того моменту, коли Мегі виконає свою погрозу. Вона не дуже харизматична, та й поводиться дедалі безглуздіше. Значно більше уваги привертає ваша сварка з принцом Маестро, особливо після того, як з’явився снік Шмат Свинини. Лишень дві години тому, а вже в трендах в усіх соціальних медіа. Але як ми вже обговорювали, вся ця історія дасть свої плоди набагато пізніше. Ми вважаємо, що ви можете пару днів особливо не напрягатися, поки не зійдете на наступний поверх. Але коли вже будете в Місті на Поверхні, вам потрібно буде зосередитися на чомусь захопливому. Просто качайтеся і постарайтеся, щоб це не виглядало нудно. Заваліть парочку босів. І не оберіть якоїсь дивакуватої раси.

-- Дай трохи назад, -- сказав я. — Що в біса таке снік Шмат Свинини?

Вона нервово пирскнула сміхом.

-- Так, я повинна вам про це розказати. У вас на Землі є… був… схожий феномен. Ви в курсі, що таке фанфіки?

-- Зажди, що це? – запитала Пончик.

Зев обернулася до Пончик.

-- Ой лишенько, Пончик. Тобі б це сподобалося. Цілий веб-сайт забитий історіями про Пліткарку. Але написаними звичайними людьми – як я і ти. Справжніми фанами, а не письменниками. Тобто історії не справжні. Або як вони кажуть – неканонічні. Але деякі просто розкішні! Я якось сама спробувала написати, та в мене було страшенно мало переглядів.

-- Звучить просто неймовірно, -- сказала Пончик. – Можна зробити так, щоб шоу ніколи не закінчилося! Стривай-но. Люди пишуть історії про нас? Про мене і Карла?

-- Ага, снік – це типу фанфік, тільки на відео. Фанатське кіно. Обирай, ким бути в сцені, або дивись збоку. Саме це відео коротке і трохи… як би то сказати? Гм, відверте.

-- Що на тому відео? – запитала Пончик. — Тобто що значить “відверте”? Я там є?

-- Ні, -- відповіла Зев. – Тільки Карл. Карл і Маестро. І скажімо так, у цій сцені Карл зверху і повністю домінує.

-- Е… -- сказав я. Спробував придумати, що б ще сказати, але в голову нічого не лізло. – Хто його зробив?

-- А тут починається найцікавіше. Це – таємниця. Відео з’явилося через кілька годин після інтерв’ю. Ніхто не знає звідки. Але воно дуже швидко завірусилося. Якість бездоганна. Відео з’явилося так швидко, що деякі люди вважають – воно справжнє. Це не так… Правда?