Куа-тін була десь пів метра заввишки.. Вона ледь сягала мені до колін. Я відкрив її характеристики.

Зев -- Асистент у відділі зв’язків корпорації Борант.

Адмін Підземелля.

І все. Жодної додаткової інформації, жодних єхидних коментарів про мулистих стрибунів.

Я затратив певний час, щоб роздивитися, у що вона вдягнена.

Зев виглядала, ніби зійшла зі сторінки космічного коміксу 1950-х. На ній був круглий, скляний шолом, заповнений водою. Дві тонкі трубки тягнулися від задньої частини шолома до громіздкого рюкзака. Вода всередині булькала так, наче вона носила на голові переносний акваріум. Решта тіла гуманоїдноі риби ховалася в білому, сітчастому скафандрі. Весь цей прикид був десь на перетині космічної епохи і старомодного глибоководного спорядження.

-- Добрий вечір, мем, -- сказав Мордехай і став струнко.

-- Привіт, Мордехай, -- сказала жінка-риба, її голос лунав із невеличкої колонки на костюмі. – Рада нарешті зустрітися з тобою особисто.

В жінці було щось, що змусило Мордехая раптово розслабитися, але я не міг вловити що саме. Може вони спілкувалися якось інакше — так, що я цього не чув. Я не знав. Але навіть Пончик це помітила. Кішка переводила погляд то на маленьку рибу, то на великого майстра гільдії.

-- Мем, мушу признати, що вже сотню років не бачив цих водяних скафандрів, -- сказав Мордехай, кружляючи навколо жінки. – Більшість куа-тін зараз носять реабрізери на шиї. Їх майже не видно.

-- Мене запевнили, що броня в цього апарата неперевершена. Якщо хтось з моїх колег має бажання відвідати це забуте богом місце без належного захисту -- це вже їхні проблеми.

-- Мем, без образ, але ви можете рухатися в цій штуковині? – поцікавився Мордехай.

-- Ні, -- признала вона. – Не дуже. Раз тобі так кортить знати, це моя перша вилазка в підземелля і я просто хотіла бути в безпеці.

-- Отже, ти справді тут? – запитав я. Я ледь стримав спокусу нагнутися і постукати по склі.

-- Так, -- відповіла вона, дивлячись на мене. – Інші корпорації використовують голограми для своїх навчальних гільдій та адмінів, але Борант воліє… глибше занурення.

-- Ви ж знаєте, що допоки Ви в безпечній кімнаті, Вам нічого не загрожує, -- сказав Мордехай. – Моби знають, що не мають права атакувати Вас. А АІ не допускає атак в безпечних зонах. Якщо Ви не збираєтеся на прогулянку, мем, то нема чим перейматися.

-- Ага, розкажи це тим дванадцятьом працівникам з Відділу підготовки локацій. Бачив сьогоднішні новини? Їх проковтнули живцем! Або тому адміну-людині, який не думав, що правило “не пісяти в підземеллі” відноситься до всіх. Подейкують, що від нього залишилася тільки пляма на підлозі.

Я гадки не мав, про що йшлося, але до Зев дійшло, що вона говорить перед двома волоцюгами. Вона підвела погляд на нас.

-- У всякому разі я хотіла зустрітися і привітатися з вами, -- сказала Зев. – Це займе лишень дрібну милицю вашого часу.

-- Не знаю, що це означає, але продовжуй, -- сказав я.

-- Мене звати Зев і я працюю у Відділі комунікацій корпорації Борант. Я посередник між Борантом і приватними каналами, які бажають орен… позичити волоцюг для своїх шоу. Ми визначили кілька осіб та команд, які швидко набули популярності. Гадаю, не буде несподіванкою, що ви в цьому списку.

Я відчув, як пазурі Пончик вгризлися глибше в плече. Кішка затремтіла від задоволення.

-- Ми вже брали участь в одному шоу, -- сказав я. -- Волоцюга по Підземеллях, Післямова з Одеттою.

-- Так, -- сказала вона. – Я в курсі. Деяким продакшн-компаніям дозволяється вихоплювати волоцюг прямо зі сходів. Але якщо вони хочуть перенести волоцюг до себе на знімальний майданчик в інший час, скажімо після бою з босом, їм потрібно домовлятися через наш офіс. Зазвичай такі заявки схвалюються автоматично, але коли волоцюги досягають певного рівня популярності, кількість запитів починає виходити з-під контролю. Загалом ми не хочемо, щоб наші волоцюги покидали гру частіше ніж двічі на поверх. Оскільки ви вже отримали більше двох десятків заявок на інтерв’ю лишень після цього одного останнього бою з босом, вас автоматично внесено в Програму мобільної підтримки волоцюг. Іншими словами вам призначено піар-агента. Мене.

-- Ти наш агент? Наш піар-агент? Ти влаштовуєш нам виступи? – запитала Пончик сповненим подиву голосом.

-- Саме так, -- відповіла Зев. – Відтепер всі заявки на інтерв’ю та панельні дискусії будуть проходити через мене. Я створила спеціальний чат і зможу відправляти вам повідомлення просто в інтерфейс.

Зев невдоволено озирнулася навколо себе.

-- А ще вони змушують мене особисто спускатися сюди, щоб відразу після інтерв’ю провести розбір польотів.

-- Це просто чудово, -- сказала Пончик. -- Ми можемо заздалегідь оголошувати наші вимоги? Типу макіяж та гримерка?

-- А як щодо важливішого питання? – запитав я. – Ми взагалі можемо відмовитися від інтерв’ю? Бо минулого разу нас навіть не спитали.

Зев кивнула.

-- Я завжди буду питати перш ніж висмикнути вас з гри. Але, -- вона нагнулася до мене і весь її прикид зловіщо заскрипів. – Одетта вже підписала контракт з нашим офісом. Вона отримала право першого вибору під час переходу на кожен новий поверх. Ви не можете відмовитися від цих інтерв’ю, і допоки ваші рейтинги будуть високими, ви ходитимете на її шоу. Це означає, що я спробую запланувати ще одне додаткове шоу на кожен поверх. Ви можете відмовитися від якогось шоу, але боюся, вам доведеться щось таки вибирати. На нижчих рівнях може бути до трьох інтерв’ю — залежно від обставин і бажання тієї сторони пришвидшити гру. Ну і якщо ви виживете, звісно. Але що б там не трапилося, присягаю, що докладу всіх зусиль, щоб влаштувати вас на найкращі шоу.

-- А зараз? – запитала Пончик. – Маєш щось для нас прямо зараз?

-- Так, -- сказала вона. – Є кілька варіантів, але перше шоу я обрала за вас. Воно не таке поважне, як шоу Одетти, але ви охопите цільову аудиторію, де ще не стали популярними. Плюс це дискусія за круглим столом і в цій програмі всі волоцюги отримують на прощання подарунок. Інколи це жарт, але зазвичай щось корисного.

-- Подарунок? – перепитала Пончик. – Карле, нам дадуть подарунок!

-- Зажди, це прямо зараз? – запитав я.

-- Ні, -- сказала Зев. – Коли прийде час, я маякну вам. Це буде за мінус шість плюс повна.

-- Мінус що? – запитав я. Усередині піднялась хвиля раптової, безпідставної люті на цю рибу-жінку.. Вона з’явилася нізвідки і я не знав, чим вона була викликана. Вона, як і всі інші, просто клятий пішак. Це не її вина. Але я не міг нічого з собою зробити. Вона була куа-тін. Ворогом. Справжнім ворогом. І я не міг цьому зарадити. Глибоко вдихни. – Ми не вловили, про який саме час ти говориш.

Вона зітхнула.

-- За шість годин до наступної підсумкової серії. Не сьогоднішньої, а наступної. Отже, годин десь за сорок. Оскільки давати інтерв’ю на шоу Одетти ви будете між рівнями, я подумала, що найкраще запланувати ваш другий виступ десь на середину часу, відведеного на цей поверх. Так ми збережемо інтерес. А ще спробуйте організувати бій з потужним босом перед самісіньким закриттям рівня, як ви це зробили минулого разу. Вам з цим справді пощастило.

Я гадав, що вже вгамував лють, але вона знов закипіла і вирвалася на волю.

-- Пиздець. Просто пиздець, блядь, -- сказав я. Мордехай стривожено підняв руки і швидко замахав, намагаючись зупинити мене. Мені було наплювати. – Ми буквально б’ємося тут за свої життя. Ми тут не за власним бажанням. І мені набридло вдавати, що це не так. І ми ходимо на ці йобані інтерв’ю не тому, що нам подобається, а тому, що мусимо.

Риба широко розплющеними очима дивилася на мене крізь скло шолома.

-- Зев, мем, чи як там мені тебе називати, щоб ти мені сраку не підсмажила блискавкою, я не хочу мати проблем ні з тобою, ні з Борантом, ні з Синдикатом, ні з ким там ще, хто керує цим лайном. Я виконую вашу волю. Вбиваю монстрів, прокачуюся, виживаю. І на тих шоу я посміхатимусь, жартуватиму, натягну ту вашу маску.. Але, блядь. Ви вже забрали у нас все. Не просіть нас віддати більше ніж в нас залишилося. Ми не будемо битися і виживати за вашим розкладом.

Я сидів, мої груди ходили ходором, і люто глипав на рибу. Світ завмер. Мордехай мав переляканий вигляд. Пончик, що залишалася в мене на плечі, легенько билася головою об мою. Вона муркотіла -- видавала глибокі, глухі звуки. Її реакція здивувала мене.

Але не настільки, як реакція Зев.

-- Слухай, -- обізвалася вона за мить. – Я знаю. Гаразд? В цій кімнаті немає дурнів.

Вона вказала на Мордехая.

-- Як тільки я з’явилася, він перелякався. А коли побачив, що я не ношу партійного значка, то розслабився. Після того як я тут закінчу, то повернуся в продакшн-центр і зустрінуся з босом – членом партії. Якщо я зроблю, або скажу щось не так, всю мою рідню зітруть з лиця всесвіту. А ви вийдете звідси і зустрінетеся з мобами, які знають, що такі як ви нишпорять по коридорах, намагаються знайти і вбити їх. Ті з них, хто… хоч трішки петрає? Вони живуть в постійному страху перед вами. Ми всі частини однієї безжалісної машини. Ми всі боїмося. Ваша роль в цьому – повна срака. Це не чесно. Ти це знаєш. Я це знаю. Кішка це знає. Але хочеш -- вір, хочеш -- ні, я на вашому боці. Чим кращі справи у вас, чим довше ви протримаєтеся, тим краще і мені. Тож коли я кажу вам щось зробити -- краще послухайтеся, бо я знаю про що говорю.

Кілька секунд ніхто не рухався і нічого не говорив. Ми просто стояли і дивилися один на одного.

-- Це як сцена в третьому сезоні Пліткарки, коли Чак і Блер розлучаються через готель, -- сказала Пончик.

Я обернувся, щоб глянути на кішку в себе на плечі, й вибухнув сміхом. Я не міг стриматися. Це зовсім не було смішно. Я ніколи не бачив того клятого шоу. Проте я сміявся і не міг зупинитися.

-- Зовсім не так, -- нарешті озвався Мордехай. – З чого ти взагалі це взяла?

Зев переводила свій риб’ячий погляд то на кішку, то на Мордехая.

-- Не можу повірити. Ви дивилися Пліткарку? В моїй команді ніхто не дивився нічого, крім старих шоу КОПИ і Суддя Джуді. Ми застряли тут на 15 солярів, єдиною розвагою були земні шоу і в мене не було з ким порозмовляти про них.

-- Ой, солоденька, -- сказала Пончик, зістрибнула мені з плеча і сіла поряд з рибою. – Я бачила все. П’ятий сезон, автомобільна аварія?

-- Ні, припини, я зараз заплачу, -- сказала Зев, махаючи своїми риб’ячими руками. Я подумав, чи риба може плакати? Вони почали швидко розмовляти між собою про те шоу. Колись Беа сідала і раз за разом переглядала цей серіал. За кожним разом вона стискала Пончик і схлипувала.

-- Це було небезпечно, -- прошепотів мені Мордехай, поки Пончик і Зев продовжували розмовляти. -- Вона — найнижча ланка серед адмінів, але стримуй себе. Вона може стерти вас в порошок. Всі куа-тін небезпечні, незалежно від того, члени вони партії чи ні.

-- Що це в біса за партія така? – запитав я також пошепки. Ми відійшли на кілька кроків назад. Він мав рацію щодо мого норову. Переважно я себе контролюю. Але зараз це не мало значення. В мене був рідкісний шанс, можливість порозмовляти з Мордехаєм, коли нас ніхто не слухав.

-- Політична партія. Називається Квітка. Тепер їх всі називають просто Партія. Ультра-націоналісти. Найближче, що було у вашій історії – Японія за часів Осі, з добрячим вкрапленням нацистської Німеччини, але й це не зовсім так, -- сказав він. – Коли я підписував свій кабальний контракт, Квітка представляла менше ніж 15% голосів. Тепер вони контролюють весь уряд сонячної системи куа-тін. Вони довели її до ручки. Вся система – банкрут. Останнім часом вони почали вимагати, щоб всі куа-тін носили значки, що показують – в партії вони чи ні.

-- Господи, -- сказав я.

-- Слухай уважно, -- сказав Мордехай, поглядаючи нервово на Зев. – В нас немає часу на подробиці, але їхній власний уряд змушує Борант закінчити гру якомога швидше. Краще зайвого не ляпни — вони швидко зляться.

-- Не розумію, -- сказав я, тривога зростала. – Я думав, вони почали раніше, щоб відтягнути конфіскацію майна через банкрутство, чи щось таке. Принаймні на це натякала Одетта. Хіба для них не краще, щоб гра тривала якомога довше?

Він кивнув.

-- Спочатку всі так і думали. Що це тупа спроба зрубати бабла на новій системі патронів, але вони не отримають цих грошей, чи будь-яких грошей з реклами, туристичних фондів, спонсорства елітних монстрів чи ще чогось, аж до кінця сезону. Вони якомога швидше потребують готівки, але спершу мають зібрати достатньо коштів. Вся їхня система балансує на дроті. Їм потрібно, щоб гра була захопливою й прибутковою, але водночас — щоб вона завершилася раніше, ніж зазвичай. Комітет вже зробив офіційну заяву, попередивши Борант про “баги”, які постійно виникають. Такими як проблеми з туалетами, що вибухають та занадто сильними мобами. Одне зайве порушення -- і Борант може втратити все. Захисні механізми все ж існують, плюс навіть усередині самої компанії є спротив. Але уряд куа-тін докладає максимум зусиль, щоб вас знищити.

-- Просто чудово, -- сказав я. Зев глянула на мене, немов здивована, що я взагалі ще був у кімнаті. Мордехай побачив це і відійшов на кілька кроків.

-- Думаю, нам час йти, -- сказав я до Пончик. – Треба закінчити зачистку цього кварталу, а потім провести команду Медоу Ларк до сходів. Хочу встигнути до початку наступної серії.

-- Пізніше ще поговоримо, -- сказала Пончик до Зев.

-- Або ж ми можемо спілкуватися у чаті, -- сказала Зев. Поведінка риби повністю змінилася. – Скажи, що ти дивилася Рівердейл.

Пончик зойкнула.

-- Ну ні, -- сказав я, нахилився і взяв кішку на руки. – Так ви всю ніч пробазікаєте.