І з гавкотом.

АІ імітував жахливий австралійський акцент.

Небезпечний Динго. Рівень 5.

Це тобі не милі, ніжні цуценята з іншого краю світу, що пожирають немовлят. Ні, старий. Небезпечні Динго виділяються сильнішим тілом, гострішими зубами і пристрастю до груп чорного металу, таких як Dimmu Borgir і Satyricon. Зазвичай неподалік від них тусуються Кобольди, їхні вершники і рабовласники.

-- Здохніть! – заверещала Пончик, випускаючи, ще дві стріли. Обидва монстри впали без духу, з них повалив пар. За лічені секунди вона використала 24 з 26 очок мани. Вона сиділа в мене на плечі й важко дихала.

-- То що, -- сказав я, дивлячись на трупи, що продовжували рухатися вперед, вони сковзали поки не зупинилися в нас біля ніг. – Не любимо песиків?

Вони не були схожими на звичайних динго. По-перше, вони були величезними, розміром з мастифа. В обидвох хутро на пащах росло так, що нагадувало грим металістів під трупи. Їхні ікла були абсурдно довгими і гострими, від цього в них був майже доісторичний вигляд. Вони дропнули “Бідну Шкіру Динго”, яку Пончик залутила.

Один з них дропнув щось, чого я ще не бачив. Пару золотих монет. Пончик схопила їх перш ніж я побачив їхні властивості.

-- Гаразд, признаю, мене трохи понесло, -- сказала Пончик. Махнувши лапою, вона відірвала динго голову. Копнула її, і голова вибухнула об стіну. Знову, після смерті тіла на цьому рівні були значно крихкішими. Я спостерігав, як вона обережно і діловито розриває трупи на шматки, намагаючись не заляпатися кров‘ю. Роблячи це, вона повторювала “Фе, фе, гидота, фе.” Їй не вдалося не заляпатися кров‘ю, і коли вона закінчила, її передні лапи були повністю червоні.

-- Ти ж не хотіла оскверняти трупи.

-- Кокер спанієлі заслуговують, щоб їхні трупи оскверняли.

-- Це не… -- я замовк. Я не збирався сперечатися з нею. Вона чудово знала, що це не кокер спанієлі. Вона просто грала на камеру. – Давай наразі відступимо з цієї зони.

Я вказав на викривлений коридор. Я бачив попереду кілька великих кімнат і підозрював, що якщо ми підемо далі, то по коліна заліземо в динго і кобольдів.

Поки ми наближалися до головного коридору, я більше не бачив жодних ознак динго, але ми наткнулися ще на кілька мертвих гризів. І ще на купу живих. Вони були повсюди і нам довелося вбивати їх десятками.

-- Безпечна кімната, -- сказала Пончик. – Справа від коридору.

Я глянув і вона мала рацію. Кімната була в протилежному напрямку від сходів, але близько.

Ми вирушили в тому напрямку, заглиблюючись в інший квартал. Він був заповнений летючими мізками, в яких звисали мацки. Вони були схожими на медуз. Вони називалися “Головожахи” і всі були четвертого рівня. Вони використовували щось, що називалося псіонічною атакою. На Пончик вони зовсім не впливали, але на мене – так. Я відчував їх ще до того, як бачив, їхня присутність спричиняла майже нестерпний головний біль. Але фізично вони були слабими і рухалися повільно, як маленькі, мініатюрні дирижаблі. Я збивав їх з повітря до того, як їхні ментальні атаки знімали мені здоров‘я більше ніж на кілька очок. Їхні тіла у вигляді мізків нагадували наповнені повидлом м‘ячі для кікбола. Коли вони вдарялися об землю, то відскакували, інколи розбризкувалися.

Я не хотів заглиблюватися в цей квартал, але ми зачистили шлях до безпечної кімнати.

Кімната, на жаль, не була одним з ресторанів з Захисником Бопка, хоча саме приміщення виявилося значно більшим, ніж будь-яка безпечна кімната, яку я досі бачив. Вона виглядала як якесь укриття від бурі. Написи на дверях в туалети були французькою. На стіні в кінці просторої кімнати були вмонтовані телевізійні екрани. Біля другої стіни було складено десь п’ятдесят вкритих пилом похідних ліжок. Не було ні їжі, ні тістечок, ні торгових автоматів. Тільки туалети, душ і умивальники.

Але було щось, чого я ще не зустрічав. Почтова скринька прикріплена до стовпа в землі поряд зі стіною з телевізорами. Це була стандартна чорна почтова скринька, з невеличким червоним прапорцем, така як люди в передмістях встановлюють в себе перед будинками. Я негайно підійшов до скриньки і спробував відчинити дверці, але отримав повідомлення про помилку.

Навіщо хтось відправляв би тобі пошту?

-- Дивно, -- сказав я.

Кількість боксів і ачівок, які ми отримали, була меншою ніж зазвичай, та все одно їх трохи було. Кілька моїх бойових стат також дрібку підросли. Я сів на одне з похідних ліжок і оглянув свої ачівки, в той час, як Пончик оглядала свої.

Нова ачівка! Містечковий бос!

Ти випадково забрів у покої другого знизу по силі виду боса. Якщо ти вижив, то це означає, що ти входиш в топ 5% всіх волоцюг. Шкода, що тільки топ 0,25% пройде далі ніж наступний рівень.

Нагорода: Ага, немає.

Нова ачівка! Хуліган і злодій!

Ти вкрав власність у нижчого за себе рівнем колеги волоцюги. Що далі, здоровило? Цуценят почнеш копати?

Нагорода: Ти отримав Бронзовий Бокс Засранця.

Ця збентежила мене на якусь мить, поки я не збагнув, що отримав її за те, що забрав у Агати візок.

Нова ачівка! Будівництво на полі бою!

Ти збудував споруду і використав її у бою. А твоя мати була впевнена, що ти марнуєш життя, годинами пожираючи Дорітос і граючи в Minecraft. Якби тільки вона могла тебе зараз побачити. Шкода, що швидше за все, вона мертва.

Нагорода: Ти отримав Срібний Бокс Механіка.

Для наступної ачівки АІ знову використав сексуальний голос. Я зіщулився.

Нова ачівка! Ця свинка пішла на базар!

О… так… крихітко. Під час битви з босом ти босими ногами вбив більше ніж п’ятьох опонентів. Татусь дуже, дуже задоволений.

Нагорода: Ти отримав Платиновий Бокс зі Взуттям.

-- Що за хуйня, чувак, -- пробурмотів я до стелі. Я здригнувся. Глянув на Пончик, яка вже відкривала свої бокси. Я не збирався розповідати їй про це. Але платиновий бокс? Воно майже було варте того. Майже. Я не міг дочекатися, щоб побачити, що було в “рандомному” лут-боксі.

Вигулькнуло ще кілька ачівок, всі відносилися до нашої перемоги над босом. Вбивство містечкового боса. Вбивство містечкового боса змішаною групою. Вбивство містечкового боса менше ніж за 10 хвилин. Вбивство містечкового боса і більше ніж 10 посіпак. За жодну з цих ачівок не дали нічого доброго, за винятком срібного бокса боса. Після цього залишилася тільки одна ачівка:

Нова ачівка! Ти знайшов сходи!

Ти знайшов сходи вниз на наступний поверх. Кажуть, вершки завжди піднімаються вгору. То, що це говорить про тебе?

Нагорода: Це ніяке не досягнення. Нагорода полягає в тому, що ти живий і читаєш це.

Далі я перейшов до лут-боксів. Предмети з‘являлися один за одним, швидко з‘являлися і зникали в моїй віртуальній торбі. Я зайшов у інвентар, обрав закладку Нові й оглянув по черзі всі предмети.

Бокс засранця містив п‘ять золотих монет і три маленьких шматки паперу. Талон на випивку (X3) – Клуб Десперадо. Коли я оглянув червоний папірець, на ньому було написано тільки: Обміняти в Клубі Десперадо на безплатну “випивку.” Я з недовірою глянув на лапки, в які було взяте слово “випивка.”

Срібний бокс механіка містив справді цікавий предмет. Я витягнув його з інвентаря і оглянув. Він виглядав як великий срібний льодяник з кнопкою на паличці.

Слизонатор 3000

Це інструмент для формування. Можна використовувати тільки на верстатах. Допомагає формувати матеріали в щось інше. Тримай робочий кінець подалі від обличчя.

Звучало круто, але я не зможу використовувати його, поки не придбаю приватні покої, а цього я не зможу зробити аж до четвертого поверху. Наразі йому доведеться лежати в інвентарі й чекати.

Наступною була нагорода зі срібного бокса боса. Я отримав 100 золотих монет і зілля.

Зілля чит-коду

Попередження: Цей предмет має короткий термін зберігання.

Предмет втратить силу невдовзі після генерації. Іншими словами, довго його не потримаєш. Не будь сцикуном. Випий негайно.

Спричиняє, що одне, недавно використане бойове або магічне вміння збільшується на три. Вибір рандомний і постійний.

Червоний таймер з‘явився і замигав внизу під описом. На ньому було 17 хвилин і вони зменшувалися. Лайно. Я додав його в швидкий доступ і випив.

Я відчув як в моєму роті щось затріскотіло, немов я за раз закинув цілий пакет шипучки Pop Rocks.

Твоє вміння Кулачний Бій зросло на 3! Тепер твоє вміння Кулачний Бій 10 рівня.

Дідько. Тепер в мене було купа бонусів, всі мали відношення до рукопашного бою. З комбінацією з вмінь Залізний Удар і Потужний Удар, плюс бонус до рукопашного бою і вміння кулачного бою, мої кулаки наносили стільки ж пошкоджень, як молот блискавок Брендона. Я знав, що тепер рівень вмінь зростатиме повільніше, але я міг вдарити стальну балку і зробити в ній вм'ятину.

Водночас я знав, що мій розвиток не був чимось особливим. Якщо порівнювати з деким з останньої підсумкової серії. Ота мала, Люсія Мар, була вся прикоцана в магічний шмот. В неї явно був бонус до спритності. Мала вже зараз бігала по стінах, робила сальто і всяке таке лайно, виносила монстрів своєю булавою. Жінка з арбалетом в шоломі валькірії також була неймовірно сильною, мабуть, вдвічі потужнішою за мене. Я з захопленням спостерігав, як вона піднімає заслиненого монстра з мацками розміром з ведмедя і підкидує в повітря, тоді стріляє в нього двічі з багатозарядного арбалета і той вибухає.

Вони давали нам ці неймовірні апгрейди, але я також знав, що монстри будуть розвиватися разом з нами. І хоча я почувався непереможним, глибоко в душі я боявся, що насправді я відстаю.

Мені залишилося оглянути останній предмет.

-- Дідько, -- пробурмотів я під носом. Я взяв предмет в руки і оглянув його властивості. Це була невеличка чорна течка з застібкою-блискавкою. Я розсунув блискавку, побачив чисельні, мініатюрні інструменти.

Сильфський Зачарований Набір Інструментів для Педикюру.

Набір містить 12 неодмінних предметів для властивого догляду за ногами.

Магічні покращення цим предметом можна вносити тільки в безпечній кімнаті або особистих покоях.

Увага: Всі ці покращення вимагають, щоб ти залишався босим.

Чому? Бо ти знаєш чому.

Починаючи з пемзи і закінчуючи щипцями для видалення кутикули, цей набір для особистої гігієни буде утримувати твої ноги спокусливими і в ідеальній бойовій формі. Щоденний догляд за ногами і нігтями даватиме наступні бонуси:

+15% пошкодження до атак босими ногами на 30 годин.

+3 до вміння Хрусь на 30 годин.

+ Баф незламності (тільки для ніг) на 30 годин. Цей баф не дає зламатися твоїм гарненьким, маленьким плеснам.

+ Баф Небесної Спритності й Чистоти (тільки для ніг) на 30 годин. Тепер не тільки твої ніжки будуть сяяти від чистоти, але й будь-яка пастка активована ногою буде викликати сигнал тривоги і матиме 5-секундну затримку, перш ніж спрацювати.

Я зітхнув. Цей останній баф був чудовою нагородою. Окрім гоблінського бульдозера, ми поки що не мали справи з пастками. Мордехай згадував про них, але я не знав, коли вони почнуть попадатися нам. Нам потрібно буде щось більше ніж 5-секундне попередження, але краще це ніж нічого.

Я з недовірою глянув на набір, тоді запхав його назад в інвентар. Я й гадки не мав, до чого слугувала більшість з тих маленьких, металевих предметів. Чи я повинен буду скористатися ними всіма, щоб задіяти покращення? Скільки часу це займатиме? Беатріс могла сидіти у ванній буквально годинами, щось тицяючи, колючи і висмикуючи. Пончик переважно сиділа з нею, нявкала біля умивальника, вимагаючи уваги. А це означало, що Пончик купу разів спостерігала, як вона це робить. Мені доведеться запитати кішку чи вона знає, як цим користуватися. Лайно.

Пончик неспішно підбігла до поштової скриньки, вистрибнула наверх і всілася, в той час, як дверцята скриньки самі по собі відчинилися. Звідти повільно вилетів том і завис в повітрі перед нею. Він зник, коли вона додала його в свій інвентар.

-- Що це в біса було? – запитав я.

Вона гордо випнула груди.

-- Завдяки тому боксу боса, я тепер член Клубу Однієї Книги на Поверх Підземель. На кожному рівні я отримую одну книжку з закляттям, яку мені відправляють поштою.

-- Що? Справді? Це набагато краще ніж те, що отримав я. Що за книжку тобі прислали?

Замість того, щоб відповідати, її тіло спалахнуло світлом. Вона прочитала книжку і отримала закляття.

-- Фе, -- сказала вона за мить. – Яке жахливе закляття. Насправді ми повинні берегти ці книжки, а не марнувати їх.