Я швиденько витягнув ще одне зілля здоров’я і вирішив випробувати його на собі. Гра не дозволить мені випити ще одне зілля з допомогою меню швидкого доступу, але ж вона не може зупинити мене, коли я робитиму це вручну.

Я перехилив до дна одне зілля здоров’я, це повернуло все моє здоров’я. Я вперше фізично випив його. Воно дивно нагадувало сік ківі. Пляшечка пуф і зникла. З’явився таймер на п‘ятнадцять секунд, і перш ніж відлік закінчився, я випив друге зілля.

Ти отруївся!

Ефект отруєння нейтралізовано.

-- Хай йому чорт, - заревів я. Я нахилився над Пончик, погладив її м’яке хутро.

-- Не покидай мене, -- сказав я.

Хрусь! Кішка пробурмотіла щось від болю, коли ніби за помахом чарівної палички, її зламана нога стала на місце. Смужка здоров‘я стала довшою. Вона поправлялася. Їй ставало краще.

Я зітхнув, відчуваючи полегшення. Вона вилікується сама, але це займе трохи часу. Я почекаю ще п‘ять хвилин, перш ніж ризикну дати їй зілля, яке полегшить біль.

-- Карле, Карле, це ти? – запитала за мить Пончик, піднявши жалюгідно голову. – Ми прикінчили його?

-- Прикінчили, Пончик, -- відповів я. – Ти прикінчила. Не рухайся. Відпочинь хвильку. Ти врятувала мені життя.

-- Мене смертельно поранили в бою, -- сказала вона. – Рятуючи тебе, я пожертвувала собою. Я відчуваю, як згасає моє життя, Карле. Я завертаю за останній ріг по дорозі в нікуди. Це кінець. Я скористалася пазурами, як ти сказав, і через це загинула. Міс Беатріс буде дуже невдоволена тобою.

Вона двічі кашлянула, два покашлювання, які пролунали підозріло фальшиво.

-- Скажи їй, що я мужньо билася. Скажи їй, що я билася до кінця. Знайди Фердинанда, скажи йому, що я кохала його. Кохала, відколи вперше побачила.

Її здоров‘я раптово злетіло само по собі. Вона випила одне з власних зіль. Я з полегшенням зітхнув.

-- Світло, здається, я бачу світло, -- прохрипіла вона, в той час, як я відкинувся і схрестив руки. – Я звільняюся від своєї тлінної оболонки.

-- Вставай, -- сказав я, озираючись по кімнаті. – Допоможи мені залутити все оте лайно.

[ 25 ]

Хапнувши мапу кварталу, я певний час вигрібав все спорядження, яке тільки міг підняти. Його там була ціла купа. Кімната була завалена гирями і гантелями. Я забрав все. Вигріб чисельні силові тренажери, які після усунення штанги, нічого не важили. Виламав двері, яких не зауважив раніше, всередині було кілька матів, важких медичних м‘ячів і різноманітних частин поламаного спортивного спорядження, разом з розвідними ключами та іншими інструментами. Все в інвентар, навіть виламані двері. Тоді я забрав усе зі стола адміністратора в офісі, включно з ноутбуком з розрядженим акумулятором і етажеркою заповненою паперовими файлами.

-- Навіщо ти взагалі завдаєш собі стільки клопотів? – запитала Пончик, коли повністю одужала. Вона гарячково намагалася вичистити себе від крові. Кров запеклася. Її потрібно викупати і розчесати. З розчісуванням тепер можуть бути проблеми.

-- Якщо ми щось можемо підняти, ми його забираємо, -- сказав я. – Це займає лишень хвильку. Система чудово розподіляє все по категоріях. Деякі речі, як ось ця етажерка, простіше підняти і додати в інвентар, ніж обшукувати їх. Наприклад, -- я витягнув руку і в ній з‘явилася напівпорожня пляшка Johnny Walker Black. – Вона була захована десь на поличці. Система інвентаря дозволяє мені тримати це все разом, а ще дозволяє виймати з неї якісь речі. Чудова система, якщо розібратися, як вона працює. Ми не знаємо, що нам стане у пригоді й коли, тож якщо щось не прикручене до підлоги, воно лізе в торбу.

Нашою наступною зупинкою була найближча навчальна гільдія. Завдяки тому, що бос був вищого рівня, ніж ми очікували, ми досягли дев‘ятого рівня. Щоб здобути десятий, ми потребували море досвіду. А ще нам потрібно було відкрити купу лутбоксів.

-- Я бачу три зірочки, -- сказав Мордехай, коли ми зайшли в тренувальну гільдію. Він завмер, на якусь мить його погляд став скляним. – Ви самі винесли боса дев‘ятого рівня? Я вражений!

-- Ага, це була тупа ідея, -- сказав я. – Хреново, що ми не знаємо, що нас чекає. Важко приготуватися до бою, коли ти йдеш наосліп.

Я важко опустився в крісло, тоді як Пончик стрибнула в бік каміна, припинила маніакально чистити себе і взялася відкривати свої бокси.

Щуроподібна істота кивнула.

-- Давай я ознайомлюся з записами боїв, і скажу тобі, що можна поправити.

За мить він пихкнув.

-- Гаразд, дещо прояснилося. По-перше, чудовий задум, як вбити гоблінського боса. Вони круті, але не такі важкі, як істота, з якою ви щойно билися. Такого я ще не зустрічав. – Він похитав головою. – Качок.

-- Думаю, це був хтось з нашого світу, схрещений з одним з троглодитів, -- сказав я. – На відміну від Скупердяйки, в нього був затуманений розум. Вони з ним щось зробили і змусили виговорювати всю ту дурню. Боси – карикатурні, перебільшені стереотипи. Їх наче контролює АІ, але десь там всередині досі калатає їхня свідомість. Дичина якась.

Мордехай кивнув.

-- Саме так вони й роблять. Прямо зараз очі у всьому всесвіті сфокусовані на Землі. Програми про вашу культуру сягають всіх куточків галактики. Частинкою цього є боси. Так відбувається кожного сезону. Хай там як, давай глянемо на ваші успіхи. Коли ти бив його штангою, то наносив такі самі пошкодження, як робив би це кулаком. Ти повинен усвідомити собі наскільки потужним стало твоє вміння удару голим кулаком. Воно зараз не гірше за будь-яку зачаровану зброю, яку ти можеш знайти. Розумію, що інколи це незручно, але рекомендую продовжувати використовувати атаку голими руками. А ще ти змарнував свитки Запаморочливого Туману. Наступного разу, якщо буде така змога, свитки нехай читає член партії з найвищим інтелектом. В тебе інтелект три, тож туман тривав тільки п‘ятнадцять секунд. З рівнем інтелекту Принцеси Пончик, туман тривав би по 120 секунд з кожним свитком.

-- Дідько, -- сказав я. – Це тому вона не може пити часто зілля? Бо в неї низька будова тіла?

-- Так, -- сказав Мордехай. – В неї дуже потужна атака пазурами, але вона непридатна, поки Пончик не отримає кращі лати і більше здоров‘я. Вам пощастило, що вона не зламала собі шию. Вибір раси або класу з високою базовою будовою тіла допоможе, але не дуже. Їй доведеться напихатися субстанціями, що збільшують її, а вони зустрічаються не так часто.

Я глянув на Пончик, яка люто шипіла на купи смолоскипів, що продовжували з‘являтися навколо неї. З Бронзового Бокса Боса вона отримала ще один том з закляттям, але ще не прочитала його. Загалом все інше було тим самим старим лайном, з кількома винятками. Зі Срібного Бокса Шукача Пригод, який вона отримала за те, що нарешті завдала пошкодження в рукопашній, Пончик дістала браслет. Браслет додавав +2 до спритності, доводячи її до 12. Вона надягнула його, і він зручно обвив їй передню лапу.

Зі Срібного Бокса Незламного вона отримала ще з десяток свитків лікування. Цей бокс їй дали за те, що вона закінчила бій з босом з менше ніж 5% здоров‘я. Свитки були дуже корисними, бо їх можна було без періоду очікування читати один за одним, а ще краще те, що ми могли використовувати свитки одне на одного.

Вона підвела на нас погляд.

-- Я вже одне з найдосконаліших Божих створінь, тому коли виникне нагода, я не буду змінювати расу. Я народилася кішкою і помру кішкою. Більше того, я буду наполягати, щоб Карл теж обрав котячу расу.

-- Я не збираюся перетворюватися в кота, -- сказав я. – Більше того, я міркував про це і вирішив, що залишуся людиною.

Вона по-котячому знизала плечима і засяяла, прочитавши магічний том.

-- Ти принаймні прочитала спочатку опис? – запитав я. – Що це?

Мордехай кивнув.

-- Гарне закляття. Стрибун по калюжах.

-- Що воно робить? – запитав я.

-- Вона може телепортувати себе і до трьох інших в будь-яке місце в полі її зору. Воно буде особливо корисним, якщо ви наткнетеся на ріку лави чи якісь інші непрохідні місця. Вищі рівні цього закляття дозволять їй переноситися дальше. Якщо їй вдасться розвинути його до 15 рівня, то воно працюватиме майже як Телепорт, одне з найпотужніших, найважливіших заклять в підземеллі. Воно коштує 20 мани, має десятисекундну затримку і п‘ятигодинний період відновлення. З такою затримкою воно не надто підходить для бою, але все одно його чудово мати.

-- Так насправді то нам потрібна здатність краще лікувати одне одного, -- сказав я.

-- Так, так, це правда, -- сказав Мордехай. – Існує купа методів. Отих дванадцять лікувальних свитків непогані, гадаю, ти теж отримаєш кілька. Але наразі я б не дозволяв Пончик без крайньої необхідності вступати в рукопашну. Як на цей поверх, її сила феноменальна. Пізніше вона почне її наздоганяти. Під час цього бою сила в неї була 18. Для порівняння, Качок мав силу 25. Її тіло не підходить для рукопашного бою. До того ж в неї просто замало здоров‘я. Поки що. – Він кивнув на кішку, яка знов взялася за безнадійну спробу причепуритися. – А ти, маленька. Твоє вміння Ухилитися вже четвертого рівня. Продовжуй над ним працювати. Коли воно дійде до 5, тобі стане набагато легше.

-- Послухай, -- сказав я. – Справжня причина чому ми тут, полягає в тому, що ми знайшли сходи, але є проблема.

Коли я розповів йому про інших і містечкового боса, очі Мордехая розширилися.

-- Рішення просте, -- сказав він. – Пропустіть цього боса і продовжуйте пошуки інших сходів. Вони там є, і більшість не охороняється.

-- Ми проїхали цілий день, перш ніж знайшли ці, -- сказав я. – Боюся, що це наш єдиний шанс. Ти знаєш, що це за монстр? Можеш щось підказати?

-- Навіть якби я знав, хто це, мені не можна розповідати вам. В мене набір дуже специфічних, жорстких правил, яких я мушу дотримуватись, особливо коли йдеться про босів. Приходьте сюди після бою і я з радістю сяду з вами і проаналізую бій і розповім всю стату боса. Але якщо я заздалегідь розповім вам про боса, це буде вважатися читерством. Повірте, вам краще не попадатися на читерстві. Я можу сказати вам, що це божевілля – вийти проти містечкового боса тільки з шістьма волоцюгами.

Я зітхнув. Вся ця розмова про майбутні рівні та вибір раси і класу, була марною тратою часу. Все це не матиме значення, якщо нам не вдасться пройти далі ніж клятий перший поверх.

-- Чи є щось, що ти можеш сказати мені?

На якусь мить Мордехай замислився.

-- Скажи мені, що мав спільного бос Качок з поганою ламою, з якою ти бився раніше?

Я знизав плечима.

-- Що вони обоє наркомани?

-- Ні, не це. Як ти прикінчив ламу?

-- Вдарив його в горло і в нього розплавилася голова.

Мордехай кивнув.

-- А Качка? Як гадаєш, яка атака завалила його?

-- Комбінація кількох, але швидше за все, коли Пончик вгризлася йому в шию і потрапила прямісінько в артерію.

Я засміявся, коли Пончик люто глипнула на мене. Вона досі виглядала так, наче намагалася відтворити фінальну сцену з фільму Керрі.

-- Саме так, -- сказав Мордехай. – Більшість з цих істот мають слабкість. Горло у лам, аорта в того боса. Інколи вона очевидна, інколи ні. Візьмемо для прикладу Скупердяйку. Тепер я можу сказати вам, що її слабкістю були жуки, які вилізали їй з рота. Якби ви вбили якогось таргана, перш ніж він повністю виліз, то наступний в черзі не зміг би вибратися. Вона б подавилася і здохла.

-- Я про це якось не подумав, -- сказав я.

-- Шукай вразливі пункти, а коли знайдеш, скористайся ними. Ще жодного разу ти не вступав у бій з босом, як ти говориш, наосліп. Постійно були якісь підказки. Підказки будуть завжди. Шукай їх.

Підказки будуть завжди. Що він знав про того містечкового боса?

Я думав про це, коли сидів і розглядав свої нові ачівки і бокси.

Окрім бокса боса, в основному все було стандартним. Мій бій на голі руки, інші бойові вміння, і навіть Хрусь, піднялися до шести. Залізний Удар зріс до п‘яти. Я отримав рандомні ачівки за те, що проїхав на байку більше ніж п’ять годин. Ще одну за вбивство більше ніж 100 монстрів у лабіринті. За те, що мав менше ніж 10% здоров’я, коли помер бос, я отримав Срібний Бокс Незламного. З нього отримав ще п‘ять лікувальних свитків, їх в нас стало 17. Більшість інших нагород були стандартними срібними чи бронзовими боксами шукача пригод. Зілля, бинти, печиво. Я отримав рандомний ковбойський капелюх, кинув його в інвентар.

А ще я отримав цікаву ачівку:

Нова ачівка! Дві ціпоньки за раз.

Ти вбив двох мобів за раз, використовуючи тільки їхні тіла одне проти одного. По шкалі брутальності від Бембі до мученика, це тверда сімка.

Нагорода: Ти отримав Золотий Бокс Забіяки!

Я отримав ще один Золотий Бокс Мародера за те, що зібрав у інвентарі більше ніж 10 тонн лайна.

В боксі боса була купка зірочок ніндзя.

Зачарований Сюрикен Кровожерливості (x100)

Маленькі метальні зірочки з низьким пошкодженням. На перший погляд, ці круті штуки не являють собою нічого особливого. Це ті самі чорні зірочки, які ви, маленькі ніндзя, купляли в магазині ножів чи на блошиному ринку, коли були дітьми. Ті самі метальні зірочки, які ви жбурляли в стіну в своїй кімнаті, поки вас не спіймала мама і не відібрала їх. І хоча ці сюрикени не перетворять вас в ніндзя і не змусять вашу маму припинити бухати, вони зачаровані кровожерливими чарами. За кожного монстра, якому ви нанесете пошкодження сюрикеном з цього набору, пошкодження цьому типу монстрів зростатиме на 8%.

Я глянув на Мордехая.

-- Коли тут говориться “пошкодження зростає на 8%”, це означає на 8% від початкової кількості чи від накопиченої? Бо з часом це будуть значні пошкодження.