Спортзал заповнив голосний, напружений стогін, за ним знайомий стукіт металевих гир. З-за стійки на нас зашипів троглодит другого рівня, Пончик вистрибнула мені на плече і влупила його стрілою. Він перекинувся, мертвий.

-- Ей, це був постріл за три мани? Він не вибухнув.

-- Так за три. Я економлю ману.

За нами з грюкотом зачинилися автоматичні двері й добре освітлена кімната стала червоною.

Коли я пройшов через турнікет, почала грати знайома музика. Майже так само, як минулого разу проревіло повідомлення про бій з босом. Коли ми завернули за ріг, оголосили наші імена, в повітрі зависли наші фотки. Кімнату заповнювало шість Троглодитів Рубак, всі вони качалися на тренажерах. Троє Віртуозів стояло в протилежному кутку.

А ще там був бос.

Чудовисько стояло з другого боку кімнати, любувалося в дзеркалі, стискаючи в руках пару абсурдно великих гантелей. Коли ми зайшли в кімнату, істота завмерла. Випустила гантелі. З вібруючим грюкотом вони до половини провалилися в підлогу. Навколо них розлетілися дерев’яні тріски. Бестія повільно повернулася в нашому напрямку, коли наші погляди зустрілися, світ завмер.

Я їбу, подумав я, коли обличчя істоти наблизилося в моєму інтерфейсі.

Проти…

Качка!

Квартальний бос 9 рівня!

З тілом напханим найкращими анаболічними стероїдами, які тільки може запропонувати дарк веб, Качок цілими днями тягає залізо, ламає шиї і плаче, що його вкрита прищами мошонка втричі менша, ніж була колись. Він досягнув максимуму і тепер його збільшене серце переповнює лють. Він хотів всього лиш накачати м’язи, але зараз готовий принести…

Музика сягнула крещендо : та, та, тан!

…біііііль!

-- Банальність деяких з цих описів просто зашкалює, -- пробурмотіла Пончик. – Гірше ніж в серіалі Лицар доріг, який ти так любиш.

Бос знов був людиною з нашого світу, проте без опису це було не таким очевидним. Так наче вони взяли Троглодита Рубаку і з’єднали з учасником змагань з бодібілдингу. А тоді накачали його м‘язами далеко за межу, яку може витримати нормальне тіло. Він був на десяток сантиметрів вищим за мене. У нього була голова ящірки, тіло вкрите лускою і хвіст. На ньому були коротенькі чорні шорти і більше нічого, відкриваючи до абсурду м‘язисте тіло, вкрите здутими венами товщиною з мій палець. Істота була настільки накачаною, що як дитина в зимовому комбінезоні, не могла опустити руки. Трапецієподібні м'язи виглядали так, наче від країв спини до середини вкритої лускою голови в нього виросли пухлини. Стегна в нього були розміром з пивні бочки, змушуючи його стояти в смішній, широкій стійці. Ходив він перевальцем.

-- Бро, -- прохрипіло чудовисько. – Підстрахуй мене, бро.

Качок стягнув з полиці вільний металевий диск. Він був розміром з кришку каналізаційного люка. Виконавши напівоберт, він жбурнув його прямісінько мені в голову. Гігантське коло, що мчало до мене, спалахнуло.

-- Ні хуя собі! – крикнув я і відстрибнув вбік. Пончик стрибнула в протилежному напрямку. Диск з гуркотом вдарив об бігову доріжку і вибухнув, розтрощивши дзеркало позад неї.

Я активував Свиток Запаморочливого Туману в ту мить, коли на мене налетів інший троглодит. Ефект був негайний. Кімнату заповнив густий, мокрий туман, тимчасово осліпив мене, а тоді зник. Повсюди залишилися капельки води, від чого земля стала слизькою. Я все ще бачив контури хмари в кімнаті, але вона стала вдвічі прозорішою. Я був певен, що троглодити не бачать нічого. В свитку не говорилося, як довго триватиме його ефект, але я підозрював, що не дуже. Потрібно було діяти швидко.

Троглодити, осліплені, почали налітати один на одного і на розкидані тренажери. Качок підняв ще один диск і жбурнув у випадковому напрямку.

-- Бро, -- простогнав він. – Бро, я нічого не бачу.

Я помчав до групи рубак, в той час, як ще один диск вдарив у стійку для присідань і з потужним гуркотом перевернув її на бік. Ми заздалегідь вирішили, що якщо зможу, то я спочатку винесу істот підтримки, тоді як Пончик на повну силу випускатиме хедшоти в боса. Я перестрибнув через тренажер для сідничних м’язів, лупнув одного з рубак в здивоване, збентежене обличчя. Щоб покласти цих чуваків потрібно було щонайменше чотири чи п’ять ударів. Коли я прорвався крізь них, мій кулак палав. Я підсік ногу останнього рубаки, той звалився і гепнувся головою об м’яке крісло апарату для жиму лежачи. Коли я кулаком проламував йому скроню, туман розсіявся так само швидко, як опустився.

Дідько. Ухиляючись від палаючого диску, я прочитав другий свиток. Диск врізався в той самий апарат для жиму лежачи, в усі боки, як шрапнель, розлетілися шматки палаючого металу. Я закричав, коли моє незахищене стегно вибухнуло болем. Кров гейзером полилася в мене по нозі. Я кинув закляття лікування в ту мить, коли туман знов заповнив кімнату. Запаморочливий туман тривав тільки п’ятнадцять чи двадцять секунд, а в мене залишався лишень один свиток.

Пончик стрибала туди-сюди по кімнаті, випускаючи стріли в Качка, який задовольнився тим, що стояв на одному місці й жбурляв у нас залізо. Потужні магічні стріли явно діяли на монстра-боса, але коли Пончик була змушена випити зілля мани, його індикатор здоров‘я був досі зеленим. Кожного разу, коли стріла потрапляла йому в голову, Качок стогнав, а тоді ревів з люті. Він піднімав наступний диск і жбурляв його в загальному напрямку Пончик. Їй вистачало розуму рухатися після кожного пострілу. Диски літали крізь імлу, наче комети.

Крім того, що Пончик уникала атак боса, їй доводилося ухилятися від випадкових ударів язиком Віртуозів. Вона намагалася триматися так, щоб між нею і отруйними монстрами завжди був якийсь тренажер. Тільки в мене був опір від отрути, і якби в неї поцілили, нам було б нелегко утримувати її при житті доти, поки їй дозволять випити зілля з антидотом.

Мої рука і нога зцілилися, коли я накинувся на трьох Віртуозів з другого боку кімнати. Один сліпо викинув язика і той ляснув у турнік поряд зі мною. Перш ніж язик повернувся, я схопив його лівою рукою, а ящір видав здавлений крик, коли спробував втягнути його і виявив, що не може.

Проте він все одно втягував його, тягнучись через всю кімнату до мене. Великий рот затиснув мій кулак. Я завив з болю. Я лупнув його голову об бік турніка, але він продовжував міцно триматися. Десятки гострих зубів вчепилися в кістки моєї руки. Віртуоз був живим, але він буквально давився моїм кулаком. Він хотів звільнитися так само відчайдушно як я. Його тіло було майже невагомим, воно розпачливо билося, звисаючи в мене з руки.

До двох інших ящірок я дістався, коли туман почав знов розсіюватися.

-- В мене закінчується мана, -- крикнула Пончик позад мене.

Я копнув одну в живіт, вона зігнулася вдвоє. Я лупнув її зверху ногою, зламав шию і крутнувся до третьої, вдарив її прямим правим. Я підняв лівий кулак, який досі був у роті першого троглодита, і затовк третього до смерті.

Під час побиття ящірка, що вчепилася в мене, також здохла, а її тіло з огидним хрустом відірвалося від шиї. Зуби продовжували боляче стискати мій лівий зап‘ясток так, наче я мав чудернацьку боксерську рукавицю з голови троглодита. З шиї звисали скривавлені шматки м‘яса і кісток. Я крутнувся в бік боса.

Качок втратив десь 2/3 здоров‘я. Вся верхня частина його тіла була обпалена і почорніла. Його очі-намистинки більше не глипали на мене.

-- Бро, -- сказав він. – Це не круто. Це був мій бро.

Він підняв ще один диск і жбурнув у мене. Я присів, щоб ухилитися. Він вдарив об стіну, розколовся. Уламки врізалися в мене. Дрібні шматки палаючого металу усіяли мені голову. Я впав спиною на тренажер, моя щиколотка заплуталася в кабелях. Виплутавшись, я прочитав останній свиток Запаморочливого Туману. В мій бік полетів наступний диск, загув над головою як бензопила. Вибухнув позад мене.

В мене врізалися нові шматки металу. Індикатор здоров‘я різко опустився до червоного. Я подумки клікнув на лікувальне зілля у швидкому доступі, водночас стягуючи череп з зап‘ястка. Це нагадувало очищення шкаралупи з вареного яйця. Щоб звільнити руку, мені довелося відірвати голову від щелепи. Череп з брязкотом упав на підлогу. Після того як я випив зілля, то зауважив, що в мене було п‘ятнадцять секунд на відновлення, перш ніж я зможу випити наступне. В Пончик період відновлення був значно довшим, близько двох хвилин. В мене не було часу замислюватися, чому між нами така різниця.

Кімнату заповнив туман і я накинувся на боса.

Це дуже погана ідея, подумав я, наближаючись до нього зі спини. Монстр саме нагнувся, сліпо мацав за новим диском з полички. Він стягнув всі диски з однієї стійки, але нижче були ще. Осліплений, він не бачив що хапати.

Я схопив штангу, на якій було десь по сто десять кілограмів з кожного боку. Я схопив замок і зірвав половину дисків, які з гуркотом впали на землю поряд з моїми ногами. Я зловив штангу перш ніж вона звалилася з лавочки. Я розмахував саморобною зброєю як велетенською булавою. Раніше підняти сто десять кілограмів плюс гриф було для мене майже неможливим. Зазвичай я вижимав сто кілограмів – доволі пристойну вагу. Тепер, з силою дев‘ять, я все ще відчував вагу, але легко підняв її. Ваги було достатньо, щоб мені було незручно, і забагато, щоб просто ходити собі з нею. Але я міг запросто вдарити нею з розмаху, що я і зробив, з усіх сил монстру по його вкритій лускою голові.

Трісь. Все моє тіло здригнулося так, наче я лупнув тверду стіну. Бос захитався, впав на бік, випустив диск, який йому вдалося витягнути. Гриф затремтів і з дальнього кінця злетіло три диски. Значно легшим грифом я лупнув його ще раз, тоді жбурнув його. Я схопив з-під ніг один з п‘ятдесятикілограмових дисків, обома руками підняв над головою і щосили влупив Качка. Я лупцював і лупцював. Його індикатор здоров‘я повільно зменшувався, а він кричав.

-- Ой, припини! Ні, бро! Боляче!

Коли я вже думав, що йому гаплик, він от-от помре, Качок вигнувся, його здоровенна рука метнулася вгору, швидко, як кидок гадюки, і схопила мене за зап’ясток. В мене було відчуття, наче мене закували в сталеві кайдани. От курва, подумав я, випускаючи вкритий кров‘ю диск – який відскочив від живота чудовиська. Іншою рукою він схопив мене за шию.

-- Буде пекти як дідько, -- сказав він, сідаючи. Туман розсіявся і його очі сфокусувалися на мені. Не дивлячись на те, що в нього була морда ящірки, його очі оточував ряд гнійників, як прищі, що виросли крізь луску. Від нього смерділо потом, обгорілою плоттю і дезодорантом Axe. Він почав стискати і я зрозумів, що мені кінець. Мій індикатор здоров’я різко полетів вниз.

В спину Качка вдарила магічна стріла. Вона була слабенькою і монстр ледь звернув на неї увагу, щось там буркнувши.

-- Тримайся, Карле, -- крикнула Пончик. Вона з’явилася, летячи в повітрі, випустивши пазурі як тигр, що стрибає на здобич, яка нічого не підозрює. Вона приземлилася прямісінько на масивному, опуклому плечі монстра і міцно вбила зуби в його вкриту венами шию, одночасно дряпаючи задніми лапами його спину. В усі боки, як зі скаженої картоплечистки, полетіли пасма зеленої та червоної тканини. Вона, як вампір, прокусила одну з вен в нього на шиї. Кров бризнула так, наче Пончик натрапила на нафту, заливши її, вона у відповідь забулькала.

Гігантська рука на моїй шиї розтиснулася і ляснула Пончик. Удар Качка ледь зачепив її, але вона злетіла з його спини так, наче її вистрелили з гармати. Пончик вдарилася об дальню стіну з хрустом, від якого мені стало недобре.

-- Пончик! – викрикнув я. Я зіп’явся на ноги, з хрипом вдихаючи повітря, в той час, як монстр в явно нестерпному білі тягнувся до своєї пошматованої спини. Кров бризкала з його шиї так, немов вона відрізала краник. Кров лилася і лилася, в неймовірній кількості.

Качок глянув на мене здивованими очима, він наче не очікував, що я ще живий.

-- Я пишаюся тобою, бро, -- сказав він. – Ти бився через біль.

Я вдарив його слабеньким джебом і цього вистачило. Бос, чиє здоров’я майже повністю вичерпалося, рухнув на спину. Я лупнув ногою його тверду голову. Як тільки він здох, система відключила надприродний захист, який вона давала його кісткам і плоті, і моя п’ятка легко проламала йому голову. Я немов наступив на гнилий кавун. Я не зупинився, щоб глянути на криваве місиво. Я кинувся через кімнату до Пончик.

Вона лежала кривавою купкою на підлозі, одна нога вигнута під неправильним кутом. Її індикатор здоров’я не показував нічого, крім тонесенької червоної смужки.

-- Пончик, -- крикнув я, опускаючись перед нею на коліна. – Хай тобі дідько, Пончик. Не роби мені цього.

Вона важко вдихнула, жива. Кішка була вся вкрита кров’ю. Але вона була жива! Я стурбовано спостерігав за її здоров’ям, переляканий, що воно може ще опуститися. Інколи, коли ти був поранений, воно, як на поверхні, продовжувало зменшуватися.

На екрані з‘явився напис Переможець!, музика припинилася і я кинувся в інвентар. Мені довелося почекати 10 нестерпних секунд, поки все те лайно очиститься з екрана, перш ніж я зміг знайти те, що шукав.

В мене був свиток Вилікувати тваринку. Я прочитав його, але він не спрацював. Свиток зник в мене з меню з повідомленням про помилку. Немає допустимої цілі. Ти щойно змарнував цінний свиток, йолопе.

Я не міг кинути на неї своє лікувальне закляття, навіть якби мав достатньо очок мани, яких я не мав. Замість цього я витягнув з інвентаря лікувальне зілля, відкрив, готовий залити його їй в рот.

Я завмер. Буквально кілька хвилин тому вона випила зілля мани. В неї був значно довший ніж в мене період очікування коли можна приймати зілля. Це мало щось спільне з нашим рівнем будови тіла. Я не міг оглянути її і сказати який в неї період, закінчився він чи ні. Чи зашкодить їй, якщо я зарано спробую залити в неї зілля? Я не знав. Будь-яке пошкодження зараз точно вб’є її.