Далі він розповів про перестрілку в коридорі. Про сутичку з їхнім лідером – Ребекою В – яка вистрілила в нього тричі, перш ніж він потрапив їй прямісінько в серце. Він думав, що помре, але надзвичайно швидко поправився. Він залутив її труп, погнався за останнім нападником і став свідком, як того зжерла рослина-монстр, яка вилізла з величезного стручка. Вона називалася п‘яний плющ. Я бачив таку під час прем‘єри шоу. Потім Френк знайшов навчальну гільдію, його рани повністю залікувалися і ось він тут. Він користувався своїм пістолетом і пістолетами, які він залутив у інших, але зараз в нього закінчилися патрони.

-- Ота Ребека, -- сказав він. – Ребека Вонг. Вона там заправляла. Торгівля людьми. Сучасне рабовласництво. За кілька днів ми мали ліквідувати всю банду.

-- Бідолашний, -- сказала Пончик, вислухавши його історію. Її ставлення до нього змінилося на сто вісімдесят градусів. – Мені так шкода твоєї партнерки.

Він знизав плечима.

-- Я тобі вдячний. – Він встав і схопив тістечко. З‘їв і в нього над головою дзенькнуло повідомлення: +9.8 EXP.

-- Це Ребека вбила твою партнерку? – запитав я. Я спостерігав, як повідомлення в чоловіка над головою поступово зникає.

-- Ні, -- відповів він, похитуючи головою. Чоловік сів на місце. – Це був один з її посіпак, той самий чувак, якого прикінчив п‘яний плющ. Він застрелив Мегі.

Чоловік опустив голову.

Шоу перейшло до другої половини програми, показу людей, які чудово давали собі раду. Жінка одягнена в сніжні обладунки з шоломом Валькірії мала зачарований арбалет, що стріляв вогняними болтами. Показали як вона пробивається крізь групу істот схожих на гоблінів з собачими головами. Гнолів.

-- Ей, -- сказав я. – Раз ти залутив тих чуваків, що вбив, то може маєш в своїй торбі якісь штани, що підійдуть мені? Чи черевики?

Він замислився.

-- Звісно, шефе. Якщо ти не проти носити одяг небіжчика.

Карл: Пончик. Не говори нічого вголос. Ти це бачиш?

Пончик: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Карл: Не пиши все великими літерами. Здається Френк спробує скривдити або знерухомити нас. Це важливо. Не реагуй. Не відбивайся. Що б ти не робила, не стріляй магічною стрілою. Просто нехай це станеться. Довірся мені. Я підставлюся. Хочу, щоб він почав діяти.

Пончик: ТОБТО ЯК ЦЕ? ФРЕНК СПРАВЖНІЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ ГЕРОЙ.

Карл: Френк хитра залупа. Він бреше. Думаю, тут з нами є ще хтось і вони збираються напасти на нас зненацька. За мить я тобі все поясню. Нам доведеться втікати. Готуйся.

Пончик: МЕНІ ЦЕ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, КАРЛЕ.

В його руках з‘явилася пара штанів кольору хакі. Збоку в них була величезна кривава пляма. Він кинув їх мені.

-- Найбільші штани, які в мене є. Не знаю, підійдуть вони тобі чи ні. Ще в мене є кілька пар черевиків, але невідомо якого розміру.

-- Дякую, -- сказав я. Почекав чи кине він мені черевики, але він картинно вдавав, що риється в інвентарі. Він хотів, щоб я спочатку спробував штани, які, я відразу зауважив, були замалі. І це були жіночі штани. Я зітхнув. Що ж. Я встав і повернувся спиною. Вдав, немов стягую наколінники.

Все, що трапилося далі, відбулося менше ніж за десять секунд.

Я побачив, як в коридорі з туалетами з‘явилася блакитна крапка, а з-за рогу вигулькнула жінка. В ту саму мить Пончик панічно завила і підстрибнула в повітря, бо Френк витягнув з інвентаря зброю і вистрілив у кішку.

Жінка, націливши пістолет прямісінько мені в голову, також вистрілила.

На екрані телевізора Лусія Мар, разом зі своїми двома ротвейлерами, Сісі та Густаво 3, пробивалася крізь натовп червоних, схожих на демонів монстрів. Дико вимахуючи булавою, дівчина сама була схожа на демона.

Пончик приземлилася на столі з тістечками. Її тіло сковзнуло, пройшло крізь тарілку, яка зникла і з‘явилася знов так, наче насправді її там не було. Розкинувши лапи, кішка впала з краю стола. Вона вдарила об підлогу і скочила на лапи, волаючи на все горло:

-- Карле, Карле! Допоможи!

-- Я тут, -- сказав я. – Пора вшиватися. В нас менше ніж дві хвилини.

Вона завмерла, переводячи погляд то на мене, то на застиглих волоцюг. Над їхніми головами палало слово Нечемні. Я пригадав про свою попередню дискусію з Мордехаєм. Це було після того, як Пончик з‘їла зачароване тістечко для домашніх улюбленців, коли ми чекали на її трансформацію.

-- Ти сказав, що якщо вона перетвориться в монстра, то її телепортують звідси. То монстри не можуть зайти в безпечну зону? А якщо я залишу відчинені двері? Вони не зможуть забрести?

-- Обов‘язково забредуть, -- сказав Мордехай. – Завжди зачиняй двері. Якщо це моб, його телепортують в ту мить, коли він нападе на тебе. Але вони ще й рознесуть це місце.

-- А якщо Пончик не перетвориться в монстра, але не впізнає мене? Вона інколи кусає незнайомих людей. Тоді її телепортують?

-- Ні. З волоцюгами все не так. Жодного насилля і крадіжок в безпечних кімнатах. Це жорстке, залізне правило. Ти отримуєш три страйки. За першим разом ти завмираєш на місці приблизно на 100 секунд, поки автомат читає тобі лекцію про чесну гру. За другим разом на годину. За третім разом в тебе забирають все спорядження і телепортують в гніздо мобів.

Тож коли Френк К. і його партнерка – її дійсно звали Мегі, Мегі Май – вирішили вбити нас, щоб забрати наше спорядження, чи що там в біса вони робили, вони зробили помилку, напавши на нас в безпечній зоні. Мабуть, це була їхня перша – і остання – спроба так вчинити.

-- Але звідки ти знав? – вигукнула Пончик, переводячи погляд з однієї нерухомої постаті на іншу. Вони завмерли в ту саму мить, коли натиснули на гачок. Кулі ще навіть не вилетіли з дул. – Ти що, екстрасенс? І звідки взялася ця жінка? Я просто не розумію. Мені дуже тривожно.

-- В нас немає часу, -- сказав я, додаючи штани в інвентар. В мене промайнула думка підняти Френка і переставити так, щоб його пістолет цілився у партнерку, але я побоявся, що система розцінить це як акт насилля з мого боку. – Звалюємо звідси.

Перш ніж вибігти з кімнати, я витратив дорогоцінні секунди, щоб глянути на властивості Мегі Май.

Вона була приблизно того самого віку що й Френк, тож їй було років сорок, спортивного виду. Біла жінка з коротко підстриженим, каштановим волоссям. На ній були блискучі, металеві штани і черевики. На ній була схожа на мою шкірянка – проте в неї були обидва рукави. Крім пістолета в неї не було видно жодної іншої зброї.

Волоцюга #324,116.”Мегі Май.”

Рівень 9.

Раса: Людина.

Клас: ще не визначено.

Поряд з її іменем було п‘ять черепів.

Разом з Френком вони вбили вісім людей. Вісім. Обоє мали здатність ставати абсолютно невидимими. Я сумнівався, що вони спали в туалеті. Швидше вони почули вибух і вистежили нас в безпечній кімнаті. По дорозі ми залишили слід з мертвих гнилих липучок, буквально стежку смерті в цю зону.

Френк сказав, що коли люди сплять, то стають напівпрозорими. Чи було це правдою? З Пончик це точно не було правдою, але вона була в моїй партії. Може вони збиралися підкрастися до нас і вбити уві сні, але коли зрозуміли, що не можуть, то пішли в туалет, щоб почекати. Може вони планували підкрастися до мене ззаду, коли я піду в чоловічий туалет. Я не знав.

Ми вистрибнули назовні і я визначив шлях до найближчої головної артерії. Вихилив зілля Залізної Шкіри, друге дав Пончик і змусив її випити. Між нами і головним коридором з‘явилося кілька скупчень червоних крапок. Я не хотів витрачати час на бійку з ними. Коридор був надто вузьким, підлога надто вибоїстою, щоб скористатися байком. До того ж один вибух гнилої липучки перетворив би заведений мотоцикл в бомбу. Тому ми побігли. Я хотів при змозі уникати мобів. Їм доведеться мати справу з кожним мобом, якого ми залишимо.

-- Чому ми втікаємо? – запитала Пончик. – Ми можемо з ними справитися.

-- Я в цьому не впевнений, -- відповів я. – В них пістолети. Він, як і ми, восьмого рівня, а вона дев‘ятого. Піднятися на дев‘ятий не так легко, отже в неї купа вмінь. До того ж я не хочу мати поряд зі своїм іменем один з тих черепів. Навіть якщо вони цього заслужили, то всі інші, кого ми зустрінемо, цього не знатимуть. З нами ніхто не захоче розмовляти.

-- Але якщо ми не зупинимо їх, то вони скривдять ще когось.

Я зупинився у коридорі як вкопаний. Глянув на кішку. Це було дуже не схоже на Пончик. А ще гірше, це було правдою.

-- Хай тобі дідько, Пончик, -- сказав я. Я кинув погляд через плече в напрямку безпечної кімнати. Вони вже прокинулися, але я підозрював – і сподівався – що вони не побіжать відразу за нами.

Швидше за все вони скривдять ще когось. Якщо вони когось знайдуть. Але що ми могли вдіяти?

Пончик випустила магічну стрілу, прикінчивши групку звичайних щурів другого рівня, що заполонили всі коридори незалежно від кварталу. Щурі зашкварчали і попадали на спинки. Один з них дропнув жалюгідну шкіру щура і щурячий стейк.

-- Не чіпай його інвентар, -- сказав я. – Відмовся від нього.

Пончик надулася, але послухалася. Вона любила лутити трупи. Особа, яка вбила моба, на кілька хвилин після бою першою мала право на лут, але якщо вона відмовлялася від бокса, то труп ставав чесною здобиччю.

В мене з‘явилася ідея, але я не був певен, чи вона спрацює. В нас не було часу, але я мусив спробувати. Я витягнув зі свого запасу одну з гоблінських димових бомб, запалив ґніт і швидко додав її в інвентар щура. Мені це вдалося. Як і в більшості ігор, мені дозволили додавати предмети в інвентар трупів так, наче в скриню. В щура був поділений на квадратики інвентар, в який багато не запхаєш. Минулого сезону таким був інвентар у волоцюг.

Я хотів переконатися чи димова бомба продовжуватиме горіти. Вони сказали, що предмети не зберігали динаміку, а як щодо цього? Завдяки 5 рівню Володіння Вибухівкою, тепер коли я оглядав запалювальні предмети, то отримував додаткову інформацію.

Гоблінська Димова Бомба.

Тип: Запалювальна.

Ефект: Темний дим в радіусі 10 метрів на 3 хвилини.

Статус: Добра. 89/100

Виділяє смердючу хмару різнокольорового диму, що клубочиться 3 хвилини, а тоді розсіюється. Використовується, щоб спантеличити ворога, або на концерті глем-металу.

Там не говорилося, що бомба запалена. Я витягнув бомбу, і на моє полегшення, гніт досі потріскував і шипів. Я швиденько повернув її в інвентар щура. Все було так само, але Статус змінився на Виділення Неминуче 34/100.

Тоді я оглянув свою купу гоблінського динаміту. У всіх відлік починався від 50, а не від 100, і всі мали напис або Вибух Неминучий, або Небезпека. Судячи з усього попередження про небезпеку з‘являлося, якщо статус опускався нижче 15.

Я обережно витягнув найбільш нестабільний шматок динаміту, який тільки мав, на ньому було 10/50, і не підпалюючи його, додав у інвентар щура. Я зауважив, що не дивлячись на те, що поводився з динамітом надзвичайно обережно, він опустився до 9/50. Господи. Мені пощастило, що я не підірвав себе раніше. Наступний мав 13/50. Я підпалив його і швидко додав у інвентар щура.

Якщо вони йшли за нами, то швидше за все пройдуть цим самим коридором. Чувак обібрав труп Ребеки В. дочиста, з одягом включно. Люди, що так чинять, будуть лутити все. Якщо вони наткнуться на цього щура, то подумають, що ми надто поспішали, щоб зупинитися і залутити його самим. Зазвичай щурі не дропали нічого крім шкіри та м‘яса. Це було пиздець, як підозріло. Але може… може нам пощастить. Якщо Френк витягне цих три предмети з інвентаря щура, вони буквально вибухнуть в нього в руках.

Наразі це було все, що ми могли зробити.

-- Гаразд, -- сказав я, нервово озираючись через плече. Я пригадав, що вони можуть ставати невидимими, принаймні на мапі. – Ходімо.

Ми завернули і помчали до головної артерії.

-- Звідки ти знав? – запитала Пончик в той час, як ми продовжували бігти.

-- Він брехав. Він брехав з самого початку, -- сказав я.

-- То він не федеральний агент? – вона важко дихала, але коридор вже був поруч.

-- Я не знаю, -- сказав я. – Може. Він говорить і поводиться як коп. Але вся його історія – фуфло. Ребека мала третій рівень. Він сказав, що перестрілка почалася відразу, а це неможливо. В інвентарі в неї був огризок. А це означає, що вона була в навчальній гільдії і там їй активували інвентар. А тоді він з‘їв тістечко і я побачив, що він отримав 9.8 досвіду, а не 10, а це означало, що він з кимось в партії. З кимось живим. А ще він перекинув одну руку за крісло, і я бачив, як він сіпав пальцем. Він друкував у чат. Він не здогадався, як ним користуватися самою думкою.

Пончик витріщилася на мене.

-- Як так, що ти Джеймс Бонд, коли йдеться про незнайомців, але міс Беатріс зустрічалася одночасно з трьома різними чуваками, а ти й гадки не мав?

-- З трьома різними чуваками?

-- Ну, ти був одним з них, то, мабуть, все-таки з двома. З іншого боку, з трьома, якщо рахувати власницю Ангел. З іншою жінкою вважається зрадою? У вас, людей, є стільки нюансів, яких я не розумію.

-- Звісно, що вважається, -- сказав я. Охуїти можна.

-- Але ти завжди дивився оті відео на своєму iPad, де дві жінки граються і вилизують одна одну дочиста. Чи було б це зрадою, якби міс Беатріс дозволила тобі спостерігати?