МИ МАЙЖЕ НЕПОХИТНО ВІРИМО

В НАШ ДИТЯЧИЙ ДОСВІД

Неможливо переоцінити, як глибоко закладено ці програму-вання — і як нечасто ми усвідомлюємо, коли діємо з позиції травмованих частин нашої тіньової дитини. Я щодня пережи-ваю ситуації, коли люди, які вже дуже точно відтворюють образи у своєму «Дорослому», досі застряють у старих програ-мах. Просто досвід, який вони здобули в дитячому віці з бать-ками, видається їм правдивішим, ніж будь-які розумні мір-кування. Як далеко це може зайти, я вражено побачила на прикладі однієї з моїх клієнток: пані Б. (58 років) у дитинстві зґвалтував сусід. Вона розповіла про це матері, проте та не за-хотіла їй повірити й сказала, що дочка «все ж таки має бути ввічлива» з тим чоловіком. Поєднання сексуального насиль-ства та ігнорування в сім’ї травмувало пані Б. Її постулати звучали так: «Мене віддали на поталу монстру», «Мене ніхто не захищає» і «Чоловіки небезпечні». У дорослому віці її пе-реслідував майже панічний страх перед чоловіками, що сут-тєво утруднювало особисте та професійне життя. Пані Б. прийшла до мене вже після десяти років психотерапії, яка передбачала й травматерапію, тож вона вже взяла під кон-троль багато своїх проблем. Проте глибоко закладений страх перед чоловіками не зник навіть попри багаторічну терапев-тичну роботу. І зі мною їй у цьому аспекті не вдавалося зру-шити з місця. А тоді раптово сталося те, що вразило мене до глибини душі: її тіньова дитина на сеансі зненацька зрозуміла, що ситуація вже минула, злочинець давно помер, вона виросла

53

й не всі чоловіки — ґвалтівники. Мене це приголомшило. Я була твердо переконана, що їй це вже давно відомо. Зреш-тою, в усіх цих висновках ішлося про незаперечні факти, які ми вже багато разів обговорювали і які пані Б. вже опрацьо-вувала на незліченних сеансах терапії! Але насправді це фундаментальне знання ніколи не покидало свідомості її внутрішнього дорослого, тоді як тіньова дитина все ще жила в реальності понад п’ятдесятирічної давнини. Лише того дня тіньова дитина збагнула, що насильство закінчилося і їй більше не треба боятися. Після цього сеансу пані Б. майже повністю одужала.

Подібно до тіньової дитини пані Б., що жила в реальності свого дитинства, функціонують й інші внутрішні діти в кож-ному з нас. Це також стосується тих, хто в дитинстві здобув базову довіру й багато позитивних образів, тобто чия світла дитина розвинулася дуже добре. Просто такі люди проєкту-ють свій позитивний досвід на інших людей і світ, і це зде-більшого полегшує їм життя. Однак деколи через надзви-чайно позитивну проєкцію дитинства вони бувають надто наївними та довірливими. Людям з надзвичайно щасливим дитинством іноді доводиться вже в дорослому віці шляхом гіркого досвіду усвідомити, що зовнішній світ не завжди та-кий добрий, як мама й тато. Але оскільки вони зазвичай мають нормальну самооцінку, тобто часто перебувають у ре-жимі світлої дитини, то переважно непогано долають цей шок перед реальністю. Набагато більше проблем створює нам тіньова дитина, яка дуже багато негативу проєктує на себе та на навколишній світ. Тож поговорімо спершу про неї.

ТІНЬОВА ДИТИНА ТА ЇЇ ПОСТУЛАТИ:

МИТТЄВА РЕАКЦІЯ

Ми вже зрозуміли, що постулати нашої тіньової дитини ство-рюють нам багато проблем, оскільки мають великий вплив на наше сприйняття, а воно дуже сильно впливає на наші почуття — і навпаки.

Коли Міхаель і Сабіне ототожнюють себе зі своєю тіньовою дитиною і гризуться одне з одним, то ними керують насампе-ред їхні почуття. Ці почуття виникають за мілісекунди, взає-модіючи з постулатами, які впливають на їхнє сприйняття, а отже, і на інтерпретацію реальності. Отже, коли Сабіне за-буває купити для Міхаеля ковбасу, його тіньова дитина, ґрун-туючись на постулатах «Мною нехтують» та «Я неважливий», інтерпретує ситуацію так: «Сабіне недостатньо мене кохає і не сприймає мої бажання серйозно». Це його сприйняття того, що відбувається, і воно миттєво та безпосередньо викликає в ньому почуття образи, після якої спалахує гнів, а тоді вини-кає сварка. Однак цю ланцюгову реакцію: постулат ⇒ ін-терпретація реальності ⇒ почуття ⇒ поведінка — Міхаель не усвідомлює. Його свідомість вмикається аж під час нападу люті, глибоко прихований спусковий механізм залишається для нього невидимим. Йому невідомі власні постулати, і він не усвідомлює, що його гніву передує почуття образи. І саме в цьому й полягає проблема: ситуації та зустрічі можуть бли-скавично породжувати почуття, які фактично «завойовують» нас і контролюють наші думки та дії. Це гнів, смуток, самот-ність, страх, заздрість, але також і радість, щастя та любов.

55

Якщо почуттів немає, а натомість є всеохопне відчуття вну-трішньої порожнечі, що виникає в певних ситуаціях, це також може бути результатом такого механізму. Передусім негатив-ні почуття, як-от гнів, страх, смуток або заздрість, неймовірно обтяжують нас і руйнують наші стосунки.

Імовірно, тепер ти заперечиш мені, бо вважаєш, що є та-кож виправдані гнів чи смуток, які не мають нічого спільно-го з травмами тіньової дитини, а виникають суто внаслідок зовнішніх обставин. Скажімо, горе, яке ми відчуваємо через смерть близької людини, або праведний гнів через зазнану несправедливість. Звісно, у цих випадках твої заперечення абсолютно коректні. Не кожне наше почуття пов’язане зі світлою чи тіньовою дитиною. Проте такі почуття зазвичай і не створюють нам великих проблем. Нам сумно, коли по-мирає друг. Це не стосується інших людей, і ми зовсім не зди-вовані своєю реакцією. Те саме можна сказати й про численні наші позитивні почуття. Ми радіємо й почуваємося щасли-вими. Ці емоції притаманні кожній людині й зазвичай не зав-дають нікому труднощів.

Однак почуття, які виникають у Міхаеля та Сабіне крізь призму тіньової дитини кожного з них, почуття, яких вони не аналізують, а просто вихлюпують одне на одного, — це саме ті, що створюють нам проблеми із собою та в стосунках. І якщо ми хочемо дати цьому раду, то саме із цих почуттів і маємо починати.

ТІНЬОВА ДИТИНА,

«ДОРОСЛИЙ» І САМООЦІНКА

Внутрішня дитина та її постулати — це, так би мовити, емо-ційний центр нашої самооцінки. Постулати «Я цінний/-а» і «Я нічого не вартий/-а» дають нам змогу на глибинному рівні відчути, чи ми в цьому світі бажані, чи ні. Зрештою, завжди йдеться про емоційні стани, які підносять нас угору чи тягнуть донизу. Базова довіра або навіть базова недовіра — це глибокі почуття, які зберігаються в пам’яті нашого тіла. Зде-більшого ми не відчуваємо їх усвідомлено, проте легко мо-жемо викликати. Адже люди, які не набули базової довіри, швидко піддаються невпевненості та почуттю меншоварто-сті, тобто переважно перебувають у режимі тіньової дитини. Натомість люди з переважно позитивними постулатами, які мають базову довіру та досить-таки неушкоджену самооцінку, навіть на глибокому рівні відчувають, що з ними — такими, як вони є, — все гаразд.

Отже, ці люди здебільшого перебувають у режимі світлої дитини, що не означає, що в них немає моментів чи навіть періодів, коли вони сильно сумніваються в собі та невпевнені (читай: коли активна їхня тіньова дитина). Але вони долають ці фази швидше, бо їхня світла дитина, з її добрими почуття-ми та постулатами, сильніша за тіньову дитину.

Інакше кажучи, через деякий час їхні рани зазвичай заго-юються, тоді як дуже невпевнені люди немовби постійно но-сять у собі свіжу рану, і та ятриться, щойно в неї потрапить дрібка солі.

57

«Мисляча» частина нашої самооцінки — це наш розум, наш внутрішній дорослий. Наприклад, розумом ми знаємо, що вже багато чого досягли в житті, можемо пишатися своїми здо-бутками і що з нами насправді все добре, навіть якщо тіньо-ва дитина почувається маленькою. Коли я працюю з клієн-тами над їхньою самооцінкою, вони часто цілком розважно пояснюють: «Я знаю, що насправді міг/могла би бути задо-волений/-а собою, проте в глибині душі просто цього не від-чуваю!» Натомість інші повністю ототожнюють себе зі своєю тіньовою дитиною — відчувають і думають, що роблять не-достатньо. Навіть за допомогою свого дорослого розуму вони не в змозі відокремитися від почуттів тіньової дитини. Ще інші впевнені, що не мають проблем із самооцінкою. Вони повністю занурені в раціональне мислення, з якого витісни-ли свою тіньову дитину. До речі, до таких людей належить і Міхаель. Коли його питають про самооцінку, він відповідає, що не має проблем у цьому аспекті, і в такий спосіб заперечує свою вразливість. А Сабіне, навпаки, часто працює над свої-ми реальними та вигаданими недоліками й усвідомлює, що її самооцінка нестійка.

Усім відомо, що мислення та почуття бувають суперечли-вими й що таке трапляється постійно. Як часто ми кажемо собі: «Я знаю, що... проте мені все одно цього не вдасться змінити»? Наприклад, розумний внутрішній дорослий чудо-во знає, що було б непогано харчуватися здоровіше, але коли внутрішню дитину охоплює нестримне бажання поласувати солодощами, він часто втрачає свої позиції. Здебільшого дуже важко регулювати почуття жадоби та дати зелене світ-ло розуму й силі волі, тобто стану «Дорослого», а надто коли йдеться про харчову або хімічну залежність.

Отже, тіньова дитина та внутрішній дорослий не завжди дотримуються однієї думки — ні щодо власної самооцінки, 58

ні в інших аспектах. Багато людей переживають ситуації, коли їхня тіньова дитина самостверджується через сильні почуття й бере гору над їхніми думками, почуттями та діями. Але що краще ми усвідомлюємо тіньову дитину та її óбрази, то більше шансів у внутрішнього дорослого взяти цю дити-ну в шори й керувати нею, тобто цілком свідомо перейти в режим світлої дитини.

ПІЗНАЙ СВОЮ ТІНЬОВУ ДИТИНУ

У наступних розділах я хочу разом із тобою попрацювати над твоєю тіньовою дитиною. Напевно, уже зрозуміло, що важливо змінити поведінку та ставлення, які раз у раз створюють тобі проблеми. Тобто йдеться про те, щоб ти розпізнав/-ла свої нега-тивні образи. Тоді ми перейдемо до твоїх позитивних образів та твоєї світлої дитини. Я добре усвідомлюю, що вимагаю від тебе певних зусиль, коли вже в першій чверті цієї книжки закликаю подбати про твою тіньову дитину та її обтяжливі почуття. Звісно, ми могли б спершу виконати вправи для світлої дитини, щоб, перш ніж ти постанеш перед власними проблемами, ознайомити тебе з твоїми ресурсами та сильними сторонами. Але вся логіка цієї загальної психологічної концепції полягає в тому, щоб ми рухалися від тіні до світла, а не навпаки. Пізнавши та зрозумівши спершу тіньову дитину, ми, опираючись на це, розвинемо світлу, щоб вона могла з любов’ю регулювати й скеровувати тіньову.

Вправа: знайди свої постулати

Для цієї вправи тобі потрібен аркуш паперу щонайменше формату А4. Щоб тобі було простіше, на передньому форзаці книжки розміщено приклад. Можеш на нього орієнтуватися під час наступних кроків.

Намалюй, будь ласка, силует дівчинки чи хлопчика — залежно від твоєї статі. Цей силует уособлює твою тіньову дитину. Праворуч і ліворуч від голови силуету напиши «мама» і «тато», або «мамуся» і «татусь», або будь-що інше, що ти використовував/-ла, звертаючись у дитинстві до батьків. Якщо ти зростав/-ла не з батьками, то пиши імена своїх опікунів.

60

Просто зазнач там людей, які протягом перших шести років твого життя були твоїми найближчими людьми. Проте раджу тобі не усклад-нювати завдання й вписати справді лише найближчих тобі людей, а не занотовувати всю велику родину.

1. Пригадай щонайменше одну ситуацію, яку ти в дитинстві пережив/-ла

зі своєю матір’ю і яку вважав/-ла по-справжньому неприємною. Мож-ливо, тоді тебе проігнорували, образили або принизили. Мама не була готова тебе вислухати або ти в якийсь інший спосіб відчув/-ла, що твої потреби чи біди не зауважують чи не сприймають серйозно.

2. На основі цієї конкретної ситуації занотуй собі стрижневі слова.

Якою була твоя мама? Те ж саме можеш тепер проробити зі сво-їм батьком або іншою близькою людиною (позитивні риси харак-теру ми ще обговоримо, пізнаючи світлу дитину).

Приклади негативних характеристик: роздратований/-а, холодний/-а, надмірно вимогливий/-а, надокучливий/-а, з надмірною опікою, незацікав-лений/-а, слабкий/-а, надто балує, дуже поступливий/-а, непослідовний/-а, несамостійний/-а, егоцентричний/-а, неврівноважений/-а, примхливий/-а, непередбачуваний/-а, владний/-а, тривожний/-а, хвалькуватий/-а, зарозу-мілий/-а, дуже суворий/-а, не здатний/-а до розуміння, без емпатії, відсут-ній/-я, галасливий/-а, агресивний/-а, садистський/-а, неосвічений/-а.

3. Тепер подумай, чи в сім’ї тобі було відведено якусь конкретну

роль. Це може бути навіть якесь завдання за замовчуванням. Скажімо, деякі діти відчувають батьківське доручення завжди поводитися так, щоб їхні батьки могли ними пишатися. Або ж відчувають потребу бути посередниками між мамою і татом. Або бути другом чи подругою своїй матері. Або робити маму й тата щасливими. Ще раз згадай ситуації зі свого дитинства, у яких ти не почувався/-лася добре, і обдумай, яку роль ти мав/-ла, яке завдання отримав/-ла від батьків.

61

4. Крім того, тут ти можеш також написати типові ремарки своїх

батьків, наприклад: «Ти такий/-а ж, як тітка Еллі...», «Ти пустоме-ля», «Ти винний/-а, що я такий/-а нещасний/-а», «Почекай-но, поки прийде додому тато...», «Глянь, який/-а старанний/-а XY порівняно до тебе...», «З тебе нічого не вийде…» Усе це як стриж-неві слова напиши біля своїх найближчих людей. А тепер над головою дитячого силуету з’єднай цих людей ліні-ями й напиши, якими були найважчі аспекти їхніх стосунків. На-приклад: «Багато сварилися», «Просто жили під одним дахом», «Мама все вирішувала, а тато був слабаком», «Мама з татом розійшлися».