самоаналізу, так само проблематичний, як і горезвісні підозри. Але принципово недовірливим ставленням, якому бракує до-брозичливості, ми власноруч допомагаємо зробити світ трохи гіршим. Крім того, песимістично-недовірлива позиція, нібито всі люди — егоїсти, не обґрунтована науково, як я вже писала в підрозділі «Як цінності можуть нам допомогти». Нагадаю: сучасні дослідження мозку показали, що ми, люди, створені для співпраці і що ми щасливі, коли щось віддаємо. Тобто на користь доброзичливого ставлення свідчать і розумні аргументи.

Якщо ти спіймав/-ла себе на тому, що зовсім дріб’язково та негативно засуджуєш своїх друзів, колег, родичів чи партне-ра/-ку, свідомо відступи крок назад і спробуй проаналізувати цю ситуацію з доброзичливішої позиції. Ще в розділі «Гене-тично зумовлений поганий настрій» я пояснювала, що, на жаль, ми генетично схильні більше зважати на негативні події та гіпертрофовано їх оцінювати. Нагадаю: одна негативна взаємодія з другом здатна затьмарити сто позитивних. Тож перш ніж дійти висновку, що людина X діє з підлих мотивів, перевір за допомогою свого «Дорослого», чи це справді так, і згадай, скільки позитивного ти вже пережив/-ла з нею. До-бре подумай, чи обґрунтована твоя інтерпретація ситуації. Часто ми надто охоче звинувачуємо інших у поганих намірах, навіть коли йдеться про давніх друзів. Забутий день наро-дження, побіжна критика або «неправильна» реакція викли-кають у деяких людей таке розчарування, що вони сумніва-ються аж у самій дружбі. Натомість доброзичливе ставлення передбачає бачити в інших людях — так само як і в собі:

• основоположне бажання чинити добро, а не зло — проте

часом робити помилки;

• здатність бути забудькуватим, навіть коли йдеться про

день народження твого найкращого друга;

181

• страх, а тому неможливість завжди бути чесним/-ою;

• нездатність завжди точно прораховувати наслідки влас-

них дій;

• періодичне небажання що-небудь робити;

• здатність деколи діяти бездумно;

• право іноді мати поганий настрій;

• схильність занадто часто перебувати в режимі тіньової

дитини.

Пам’ятай: у «важких» людей — сильно травмовані тіньо-ві діти.

Жодні людські стосунки не ідеальні. Ми всі припускаємо-ся помилок і збиваємося зі шляху. Тому стався до власної чи чужої недосконалості з якнайбільшим розумінням. Агресія і дріб’язковість завдають шкоди насамперед тобі — вони по-гіршують твій настрій та обтяжують міжособистісні стосунки. До речі, щодо настрою: завдяки гумору взаємини стають легшими та доброзичливішими. У цьому дусі: у мене немає недоліків, це — спецефекти!

ХВАЛИ БЛИЖНЬОГО СВОГО ЯК САМОГО СЕБЕ!

Доброзичливість також означає, що я хвалю своїх близьких або роблю їм компліменти. Декому й це дається важко, якщо вони ототожнюють себе з тіньовою дитиною. Потрапивши в цей внутрішній стан, вони схильні до заздрості, а це робить їх скупими на похвалу.

А хтось занадто закомплексований і не допускає, щоб з його чи її вуст вирвалася похвала. Таким людям соромно — і коли вони хвалять, і коли їх хвалять. Вони з дитинства до такого не звикли. «Не дорікаю — значить, хвалю» — це принцип, за 182

яким виросло багато людей. Дехто навіть цілковито впевне-ний, що просто має дуже високі стандарти — як для інших, так і для себе — і не бачить підстав для похвали.

Незалежно від причин, якщо комусь важко хвалити ін-ших чи говорити їм щирі компліменти, я рекомендую на-тхненно в цьому вправлятися. Якщо відчуваєш, що тобі це близько, постарайся бути щедрішим/-ою і до себе, і до сво-го оточення. Частіше поплескуй себе по плечі за те, що в тебе добре виходить, кажи компліменти своєму зовніш-ньому вигляду та майну, хвали себе за свої добрі вчинки. Найкраще починати свій день із самопохвали, яка, між ін-шим, доречна. Хвали себе якомога частіше. Це підніме твій настрій і зменшить почуття заздрості, якщо ти від нього страждаєш. Або ж спробуй так із вдячністю: будь вдячним/-ою за все, що йде добре у твоєму житті. Дякуй за все, що в тебе є, за все, що ти часто сприймаєш як належне. Учися цілком свідомо фокусувати свій погляд на позитивному в собі та своєму житті. Адже будь-які нарікання на власні гадані слаб-кості та недоліки призводять до невдячності. Через самопо-хвалу та подяку ти заряджаєшся визнанням, а тоді можеш віддавати частину енергії іншим.

Хвали чоловіка чи дружину, дітей, колег, керівників, друзів і людей на вулиці. Наприклад, американцям зовсім не склад-но висловлювати компліменти незнайомій людині. «У вас дуже гарна сукня!» можна запросто почути від касирки в су-пермаркеті. Мені подобається ця привітна, відкрита манера спілкування. Натомість ми, німці, трохи закомплексовані та стримані, хоча останнім часом ситуація дещо покращилася. (Тільки не треба, будь ласка, зараз казати: «Але ж американці такі поверхові». Якщо продавчиня в німецькому супермарке-ті не здатна сказати комусь щось позитивне, то це не означає, що вона глибша особистість.)

183

Ми всі прагнемо похвали. Та замість пасивно чекати на неї, почни активно нею обдаровувати. До речі, щедрим/-ою слід бути не тільки з похвалою, а й фінансово. Скупість — це жахлива риса, через яку, на жаль, страждає забагато людей. Якщо ти належиш до тих, кому неймовірно важко бути великодушним, тоді уважно досліди свої постулати й проаналізуй свою скупість як захисну стратегію. Повір, скупість не ощасливить тебе та не додасть у твоє життя безпеки. Навпаки: що більше даєш, то більше отримаєш. Ось побачиш: твій настрій і стосунки покращаться, коли ти щедро ставитимешся до інших людей у всіх аспектах.

ДОБРЕ — ЦЕ ДОСТАТНЬО!

Як ми вже дізналися, більшість людей витрачають неймовірну кількість енергії, намагаючись у будь-який спосіб заглушити свою тіньову дитину з її негативними постулатами. Багато хто змушує її замовкнути, прагнучи досконалості. Повторюю: посту-лати — це негативна ілюзія. Вони хибні й хіба частково свідчать про перевантаження твоїх батьків. Але, обираючи захисні стра-тегії, ти насправді припускаєшся помилки. Адже якщо ти — пер-фекціоніст/-ка, то занадто зосереджений/-а на тому, яке вражен-ня справляєш, і замало на тому, що справді важливо.

Щоб зміцнити свого внутрішнього дорослого, можеш по-ставити собі кілька самокритичних запитань: що спонукає тебе бути досконалим/-ою? Ідеться справді тільки про доско-налість? Або ж ти прагнеш звести до мінімуму підстави для атаки? Або хочеш, щоб тобою захоплювалися? Відступи, будь ласка, на крок назад, і розглянь поведінку з відстані. Для кого ще, окрім тебе, важливо, щоб ти ідеально працював/-ла, мав/-ла ідеальний вигляд чи ідеально господарював/-ла? Зрештою, скільки відсотків припадає тільки на тебе? Що б ти зробив/-ла 184

з енергією та часом, які б залишилися, якби ти відступив/-ла від своїх претензій на досконалість, і чи було б достатньо, якби ти виконував/-ла свою роботу «просто» добре? Що б ти зро-бив/-ла з рештою часу? Можливо, ти боїшся нудьги чи болю-чих спогадів? Або втечею в роботу придушуєш гострі пробле-ми? Багато людей утікають від своїх негараздів, максимально завантажуючи себе справами. Щойно повертається спокій, у їхні двері стукають страхи та клопоти.

Зміцни свого «Дорослого», замислившись над проблема-ми, від яких ти, ймовірно, втікаєш. Запитай себе, чи твоя за-хисна стратегія не створює тобі більше проблем, ніж розв’язує. Перфекціоністи часто перебувають у стресовому стані. Вони обтяжують своїм стресом не тільки себе, а й свої стосунки. Зважай, що через високі вимоги, які висуваєш до себе, ти та-кож і надто суворий/-а зі своїми близькими. Крім того, твоє честолюбство поглинає твою життєрадісність. Май на увазі, що ти вразливіший/-а до вигорання, ніж люди, які сприйма-ють речі трохи спокійніше.

А потім запитай себе, хто виграв би від того, якби ти менше часу інвестував/-ла у свою досконалість. Твоя сім’я, друзі, бла-годійна організація? Або ж просто ти сам/-а, тому що тоді у твоєму житті було б більше радості та задоволення?

Тож розглянь своє прагнення до досконалості, поставивши під сумнів його сенс. Візьми за руку свою тіньову дитину і з лю-бов’ю та терплячістю пояснюй їй знову і знову, що її зусиль достатньо і що вона має право на помилку. Зміцнюй свого вну-трішнього дорослого, продумуючи сценарії страху до логічного завершення: чи ти справді втратиш роботу, якщо менше пра-цюватимеш? Якщо так, то подумай, чи вона варта цього стресу, чи, можливо, у твоїй кар’єрі настав час змін.

Подумай, чи твої стосунки справді покращаться, якщо ти станеш ідеальним хлопцем чи коханцем. І що взагалі тут

185

означає «ідеальний»? Подумай про свої масштаби ціннос-тей. Хіба не було б «ідеальніше» замість бути найкрасиві-шим/-ою, найкращим/-ою та найкрутішим/-ою стати яко-мога чеснішим/-ою та відкритішим/-ою? Я про те, що було б ідеально знати, у якому ти зараз стані й що на тебе можна розраховувати. Було б просто чудово підпорядковувати свої дії не шансам на успіх, а тому, що ти вважаєш правильним для себе. А що б сталося, якби ти замість прагнення до до-сконалості поставив/-ла б собі за мету бути самим/-ою со-бою? Якби запланував/-ла якомога частіше перебувати в ре-жимі світлої дитини? Якби постановив/-ла собі максимально розслабитися?

Нехай твоя доросла частина усвідомить дві речі:

1. Світ крізь окуляри тіньової дитини — це проєкція. Нега-

тивно викривлена реальність.

2. Є набагато важливіші речі, ніж досконалість. Наприклад,

гідно поводитися та насолоджуватися життям.

НАСОЛОДЖУЙСЯ ЖИТТЯМ!

Багато людей, які потрапили в пастку захисних стратегій сво-їх тіньових дітей, не наважуються насолоджуватися життям. Вони просто замало собі дозволяють. Виснажують себе робо-тою та обов’язками й думають, що матимуть право на насоло-ду, аж коли все зроблять. Але чомусь завжди виникає щось іще. Їхня тіньова дитина відчуває щось на кшталт базової провини — провини, що вона «робить замало». Відповідно такі люди впевнені, що не заслуговують на життєрадісність, або ж відбувають життя так важко, що місця для радості про-сто не лишається. Вони відчувають провину, якщо не працюють. 186

Найважче розслабитися тим, чиї захисні стратегії містять «прагнення до контролю» та «перфекціонізм».

Проте з позиції внутрішнього дорослого немає жодного ро-зумного аргументу для того, щоб не насолоджуватися існуван-ням. «Кому буде користь від поганого життя?» — завжди казав мій батько, і я люблю цей вислів. Пам’ятай, що життєрадісність та насолода забезпечують тобі гарний настрій. Вони виводять на сцену твою світлу дитину. Ось чому це мало не твій обов’язок — якомога частіше стежити за тим, щоб у тебе все було добре і щоб життя дарувало тобі втіху. Щоправда, це вимагає вміння органі-зовувати час. Адже насолода потребує часу. Наприклад, люди, які страждають від прокрастинації, тобто постійно відкладають важливі справи, переважно не здатні насолоджуватися життям, так само як і фанатики контролю, тому що і тих, і тих мучить совість. Різниця між ними полягає в тому, що інфіковані про-крастинацією справедливо відчувають муки совісті, оскільки відкладають на потім необхідні завдання, тоді як фанатики контролю навіть другорядні завдання стараються виконувати якомога краще й тому відчувають недоречне почуття провини. Корисні поради щодо того, як це вилікувати, ти знайдеш у впра-ві «Сім кроків від прокрастинації» на сторінці 241.

Смачна їжа й витримане вино дарують нам глибоке відчут-тя щастя. Звичайно, це стосується також і вилазки на природу, музики чи доброго сексу. Звісно, у кожного розуміння насо-лоди різне — залежно від особистих уподобань. Натомість відмова від насолоди — це не рішення. Тож дозволь собі яко-мога частіше насолоджуватися життям.

Але деякі люди не вміють цього робити й абсолютно недо-свідчені в цьому аспекті. Вони шалено перевантажують себе, більшість часу перебувають у стресі та в поганому гуморі. Ін-шим необхідна «поважна» причина, наприклад головний біль, щоб дозволити собі невелику перерву. Їхній світлій дитині дуже

187

прикро через такий стан справ, але до неї по пораду не зверта-ються, хоч вона й має купу ідей, як чудово розважитися. Просто хоч раз прислýхайся до неї. Мабуть, якби вона мала свободу дій, то відразу б знала, що її по-справжньому тішить.

Якщо ти схильний/-а постійно перевантажувати себе, скажи своїй тіньовій дитині приблизно таке: «Моє бідолашне золот-ко, нам не завжди потрібно обмежувати себе, щоб почува-тися цінними. Ти цінна, навіть коли відпочиваєш. Тобі по-трібні перерви, щоб звідкись узяти нову енергію. Якщо ми повністю виснажимо себе й станемо нездатними до роботи, то це справді нікому не принесе користі. Ми маємо право знаходити вільний час для відпочинку. Ми можемо насоло-джуватися життям і дуже добре проводити час. Та й щойно повністю зарядимо батарейки, то знову будемо на коні».

До речі, на задоволення та насолоду впливає ще й краса. Озирнися довкола й запитай себе, чи твій погляд відпочиває у твоїй квартирі або на робочому місці. Знайди гарні речі, які ощасливлюють тебе. Якщо за допомогою цієї книжки ти онов-люєшся внутрішньо, то попіклуйся ще й про зовнішнє. Іноді нас тішать дрібниці, як-от гарна квітка на столі. Щасливішими нас роблять і аромати: наприклад, я завжди ношу із собою пля-шечку трояндової олії. Коли мені потрібно трохи підбадьори-тися, я бризкаю на себе кілька крапель. Візьми на себе відпові-дальність за своє добре самопочуття. Потурбуйся про себе.

У психосоматичних клініках уже кілька років доступна так звана терапія задоволення, тому що багатьом людям потрібно спершу заново навчитися його отримувати. Задоволення має багато спільного з усвідомленням. Я маю ввімкнути всі свої п’ять чуттів, якщо хочу відчути насолоду. Якщо ж я неуважна, то мені не вдасться й насолоджуватися. Коли я поспіхом ковтаю їжу, то навіть не зауважую, що їм. Тому під час терапії задоволення навчають загострювати чуття. Учасникам пропонують детально 188