2. Перетворення головних постулатів

Тепер візьмися, будь ласка, за ті головні негативні постулати, які ти визначив/-ла на сторінці 62 і далі. Зараз ми перетворимо їх на позитивну протилежність. З такими постулатами, як «Я нічого не вартий/-а» або 148

«Я роблю недостатньо», перетворення очевидне: «Я цінний/-а!» чи «Я роб-лю достатньо!» Проте є постулати, які перевернути трохи важче, а все через те, що в позитивних постулатах нам заважає заперечення з «не». Скажімо, якщо твій постулат звучить як «Я відповідальний/-а за твоє ща-стя!», то навпаки не буде «Я не відповідальний/-а за твоє щастя!». Нашій підсвідомості занадто складно сприйняти це «не», адже важко про щось не думати. Якщо я тобі зараз скажу: «Будь ласка, не думай про маленьку плямисту кішку», ти автоматично про неї подумаєш. Тому перетворити постулат «Я відповідальний/-а за твоє щастя!» слід було б якось так: «Я маю право відмежуватися від інших!» Або: «Я маю право дбати про власні справи!» Або: «Мої бажання та потреби так само важливі!»

Ось як звучить перетворення постулату «Я тягар!»: «Я маю право деколи бути тягарем!» Зрештою, ми також неминуче буваємо тягарем для інших, наприклад коли хворіємо і потребуємо допомоги. Подібне: «Я маю право на помилку».

Крім того, позитивні постулати також потрібно формулювати так, щоб вони були допустимі. Скажімо, для деяких людей звучатиме перебіль-шено, якщо вони замість «Я потворний/-а!» визначать для себе постулат «Я гарний/-а!». У таких випадках я раджу використовувати обмежуваль-ні слова, тобто: «Я досить гарний/-а!» або «Я достатньо гарний/-а!»

Щоб твої постулати звучали для тебе допустимо, ти можеш їх трохи локалізувати. Наприклад, якщо постулат «Я важливий/-а!» видається тобі перебільшеним і неприйнятним, то напиши: «Я важливий/-а для своїх дітей/друзів/батьків». Формулюй свої нові постулати так, щоб тобі було з ними комфортно.

А тепер занотуй, будь ласка, свої головні позитивні постулати на шаблоні світлої дитини.

Вправа: знайди свої сильні сторони та ресурси

Окрім позитивних постулатів, важливо, щоб ти усвідомив/-ла свої сильні сторони та ресурси. Сильні сторони — це корисні для тебе риси характеру

149

та навички, як-от гумор, сміливість або соціальна компетенція. Зараз ти можеш бути по-справжньому щедрим/-ою до себе. «Хто хвалиться, той кається» — один із найдурніших висловів, які коли-небудь існували. Якщо тобі важко сказати про себе щось добре, то уяви, які позитивні риси хвалили б у тобі твої друзі. Або просто одного разу запитай їх.

Щоб трохи допомогти тобі знайти свої сильні сторони, наведу кіль-ка прикладів.

Перелік сильних сторін:

з почуттям гумору, чесний/-а, лояльний/-а, готовий/-а допомогти, розумний/-а, креативний/-а, здатний/-а до самоаналізу, соціаль-но компетентний/-а, симпатичний/-а, дисциплінований/-а, приваб-ливий/-а, гнучкий/-а, толерантний/-а, смішний/-а, спортивний/-а, обов’язковий/-а, щедрий/-а, освічений/-а, допитливий/-а, врівнова-жений/-а, темпераментний/-а, стабільний/-а, розважальний/-а, уваж-ний/-а, ініціативний/-а тощо.

Напиши, будь ласка, свої сильні сторони всередині свого дитячого шаблону (див. ілюстрацію на задньому форзаці книжки).

Ресурси — це твої джерела сили, зовнішні обставини, які дають тобі підтримку чи силу.

Перелік ресурсів:

добрі друзі, здорові стосунки, сім’я, діти, добра робота, достатньо грошей, здоров’я, природа, музика, гарна квартира, домашня тварина, приємні колеги, подорожі тощо.

Напиши, будь ласка, свої ресурси навколо світлої дитини (див. ілю-страцію на задньому форзаці книжки).

Якщо ти знайшов/-ла свої ресурси, перейдімо тепер до твоїх цінностей.

150

ЯК ЦІННОСТІ МОЖУТЬ НАМ ДОПОМОГТИ

Довгий час вважали, що люди егоїстичні й діють тільки зара-ди власної вигоди. Однак нещодавні дослідження мозку спро-стували цю тезу: людина, схильна лише до егоїстичного спо-собу життя, не мала б високих шансів на виживання. Натомість люди створені для того, щоб жити та співпрацювати в групах. Відомий науковець Стефан Кляйн у своїй книжці «Давати має сенс» пише, що альтруїзм діє на мозок так само, як секс або плитка шоколаду. Коли ми відчуваємо, що наші дії служать вищим цінностям, а отже, і суспільству чи навіть одній-єдиній людині, це ощасливлює нас на глибинному рівні. Ми прагне-мо в наших діях сенсу. Інакше кажучи, відчуття безглуздості породжує депресію. Тобто головний симптом депресії — це відчуття всеохопної втрати сенсу.

Відомий віденський лікар Віктор Франкл винайшов так звану логотерапію, яку називають ще сенсотерапією. Він стверджував, що люди здатні подолати особисті страхи, якщо спрямують свої дії на службу вищим цінностям і робитимуть щось значуще. Коли ми служимо вищим, ніж самозахист, сенсу та меті, то можемо вийти за межі власних можливостей. Наприклад, якщо я дуже боюся чесно сказати шефові свою думку, тому що він не підвищить мене на посаді, то цей страх я міг/могла б подолати за допомогою вищих цінностей. Ска-жімо, якщо пам’ятатиму, що, висловившись відкрито, захищу колегу від неправомірного звинувачення.

На підтвердження цієї думки працюють такі вищі цінно-сті, як справедливість і громадянська позиція, що можуть спонукати мене подолати страх моєї тіньової дитини перед втратою і знеціненням. Цінності — це чудовий анксіолітик (саме так називають препарат, який пригнічує почуття стра-ху). Наші повсякденні дії ґрунтуються на цінностях, навіть

151

якщо ми їх часто не фіксуємо. Здебільшого ми усвідомлюємо наші цінності лише тоді, коли їх порушують. Наприклад, справедливість: якщо хтось чинить несправедливо, то в нас вивільняється небачена сила. Саме тому вищі цінності мож-на застосовувати цілком свідомо та позитивно, щоб знайти силу та внутрішню підтримку.

Наслідком багатьох стратегій самозахисту, призначених боронити нашу тіньову дитину, є те, що ми зосереджені на собі. Ми так сильно заклопотані самозахистом, що втрачаємо з поля зору вищі цінності. Наведу невеличкий, зовсім буден-ний приклад:

Сабріна віддаляється від своєї подруги Айше, бо та образи-ла її коментарем про фігуру. Однак Сабріна не хоче говорити з Айше про свою образу, тому що думає, що так покаже слаб-кість. Тому вона вважає за краще розірвати зв’язки. Було б непогано, якби Сабріна спитала себе, чи її поведінка щодо Айше порядна. Порядність була б тою цінністю, на яку Сабрі-на мала б орієнтуватися, щоб перестрибнути через свою тінь. А ще є така цінність, як дружба: зрештою, вони з Айше пере-жили багато доброго. Через те що Сабріна просто розриває стосунки, в Айше немає жодного шансу прокоментувати си-туацію чи попросити пробачення. Айше уявлення не має, чому останнім часом у розмовах із Сабріною натикається на скляну стіну. Якби Сабріна озвучила причину своєї поведінки, то розмова знову б їх зблизила. Якби Сабріна заговорила, вони б залишилися подругами. Натомість її мовчазний відступ руй-нує дружбу, крім того, ще й травмує Айше. Сабріна могла б цього уникнути, якби свідомо орієнтувалася на такі цінності, як порядність, дружба чи громадянська позиція.

Імовірно, тепер ти питаєш себе, а чому саме Сабріна мусить узяти на себе відповідальність за проблему в їхній дружбі — зрештою, це ж Айше її образила. Тут я ще раз повернуся до 152

особистої відповідальності: саме Сабріна почувається ображе-ною, а отже, вона й відповідальна за це почуття. Адже ми навіть не знаємо, чи зауваження Айше справді було образли-ве, чи йдеться про уявну образу як результат викривленого сприйняття тіньової дитини Сабріни. Бо якщо вона живе з по-стулатами на кшталт: «Я потворна», «Я роблю недостатньо», «Я занадто груба», то зневажлива критика її фігури в словах Айше — суто інтерпретація Сабріни. Можливо, Айше просто сказала: «Мені більше до вподоби чорні штани, ніж коротка спідниця!» А вухами своєї тіньової дитини Сабріна почула: «У тебе надто грубі ноги для такої короткої спідниці!» І вже вона почувається ображеною, хоча Айше не мала наміру ска-зати щось негативне — можливо, її критика стосувалася тіль-ки принту та покрою спідниці.

Уявні обрáзи, які насправді не образи, трапляються часто. Що невпевненіше почувається людина, то більша ймовір-ність, що вона сприймає слова та дії інших як особисту кри-тику чи відмову. Тому для дружби було б набагато корисніше, якби Сабріна заговорила. Було б навіть достатньо, якби вона просто запитала в Айше причину її оцінки. Ще на цьому етапі непорозуміння можна було б уникнути. Крім того, вар-то пам’ятати, що спілкування не буває стовідсотково доско-налим — так само як і наше оточення чи ми самі. Тому завжди є імовірність, що я ненавмисно ображу друга чи подругу. Або ж висловлю чесну осмислену критику, на яку мій співрозмовник відреагує набагато вразливіше, ніж я очіку-вав/-ла. Ми не можемо точно оцінити, які почуття викли-кають наші слова та дії в інших людей. Навіть якщо ми намагаємося бути дуже ввічливими та сповненими поваги, це зовсім не означає, що наші співрозмовники сприймуть це як належить. Проте у нашій сфері контролю — говорити відкрито, коли це доречно.

153

Отже, якщо ти впіймаєш себе на тому, що ховаєшся за однією зі своїх захисних стратегій, свідомо зупинись і спитай себе, чи справді чиниш справедливо щодо задіяних у ситуа-ції людей. Щоразу, думаючи про самозахист, запитай себе, чи порядно те, що ти робиш, як ухиляєшся. Намагайся мен-ше узгоджувати свої дії з питанням «Як я можу найкраще захистити себе?», натомість використай «Що порядно, що має сенс?». Якщо ці питання перетворяться на твій особи-стий лейтмотив, ти зможеш вирости далеко за межі своєї тіньової дитини та її страхів. Це не тільки допоможе тобі краще ладнати з іншими, а й зробить тебе кращою людиною.

Вправа: визнач свої цінності

Тепер запрошую тебе знайти цінності, які допоможуть тобі в здоровий спосіб подолати почуття страху та меншовартості своєї тіньової ди-тини. Коли ти почнеш про це думати, тобі, ймовірно, спаде на думку багато важливих для тебе цінностей, як-от толерантність, справедли-вість, готовність допомогти.

Однак у цій вправі ми обмежимося всього лише трьома. Причина та ж, що і з постулатами: щоб якомога ефективніше працювати із цінностями в повсякденному житті, вони мають бути у швидкому доступі. Тому найкраще обмежитися тими, що є добрим антидотом від твоїх захисних стратегій. Скажімо: якщо до твоїх захисних стра-тегій, наприклад, належать відступ і прагнення до гармонії, то тобі потрібні цінності, які зміцнюють твій тил, щоб ти був/-ла здатний/-а відстояти себе (та інших) і більше боротися. Це могли б бути: щи-рість, мужність, громадянська позиція, порядність, відповідальність чи пристойність.

Якщо ж ти прагнеш досконалості і завжди хочеш робити все пра-вильно, то «еквівалентними цінностями» будуть: самовладання, жит-тєрадісність, віра в Бога, скромність або навіть смирення.

154

Якщо зараховуєш до своїх захисних стратегій надмірне прагнення до влади, то такі цінності, як довіра, співчуття та демократія, допомо-жуть тобі протидіяти цій схильності.

Тож шукай цінності, які допоможуть подолати страхи та занепоко-єння твоєї тіньової дитини.

Щоб надихнути тебе на це завдання, я склала перелік-приклад.

Перелік цінностей:

порядність, справедливість, відкритість, відважність, громадян-ська позиція, лояльність, щирість, вірність, відповідальність, автен-тичність, любов до ближнього, дружба, довіра, життєрадісність, лагідність, самовладання, уважність, щедрість, здатність до само-аналізу, дисципліна, мудрість, освіченість, співчуття, пристойність, прихильність, готовність допомогти, скромність, прозорість, демо-кратичність, толерантність, емпатія, розуміння, миролюбність, до-брозичливість, люб’язність, любов.

Намалюй, будь ласка, свої цінності яскравими кольорами відра-зу ж над головою твоєї світлої дитини. Це місце символізує, що цінності — це «справа розуму», тобто вони мають зміцнювати на-самперед твого внутрішнього дорослого (див. ілюстрацію на задньо-му форзаці книжки).

БАГАТО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАСТРОЮ

Нові постулати, вищі цінності, усвідомлення наших сильних сторін і ресурсів мають допомогти нам вилікувати тіньову дитину й оживити світлу. Обидва аспекти мають багато спіль-ного з почуттями та настроєм. Адже, зрештою, усі добрі по-стулати та вищі цінності мало що важать, коли в нас поганий

155

настрій. Щоправда, можливо ухвалювати правильні рішен-ня, керуючись суто почуттям обов’язку, але набагато легше жити, коли ти в «піднесеному настрої», як пише психолог Єнс Корссен у своїй книжці «Я та інші». Корссен доступно описує, як сильно наш настрій впливає на наші думки й оцін-ки. Коли я в піднесеному настрої, я привітніший, добріший і доброзичливіший, мій гумор смішніший. Отже, не тільки я почуваюся краще, а й ті, хто в моїй компанії. Якщо ж на-стрій у мене поганий, я охочіше реагую роздратовано, агре-сивно — або ж ховаюся у своїй шкаралупі, замуровуючись за непроникними стінами.

Здебільшого ми постійно стараємося якось утримати наш настрій у рівновазі. Це тісно пов’язано з тим, що ми хочемо якомога ефективніше уникати незадоволення й відчувати як-найбільше задоволення. Інакше кажучи, ми прагнемо щастя. Шляхи до щастя можуть різнитися, але є кілька основополож-них речей, які стосуються всіх людей. Це знали ще стародавні греки, які використовували термін «евдемонія», що букваль-но означає «пов’язаний із добрим демоном». Евдемонію за-звичай перекладають як «щастя» (хоча думки вчених розхо-дяться щодо найточнішого перекладу). Для греків евдемонія була не тим, чого досягають завдяки зовнішнім чинникам, а станом, що випливав із правильного способу життя. До пра-вильного способу життя зараховували, серед іншого, самодо-статність, дисципліну та гідність. Отже, евдемонію потрібно відрізняти від гедонізму — насолоди органів чуття, позаяк гедоністична насолода викликає тільки короткочасну ейфо-рію, тоді як «правильний спосіб життя» веде до спокійнішої, зате тривалішої форми щастя. І в цьому аспекті Платон та його колеги досягли тих вершин розуміння, на яких ми перебува-ємо й донині, адже відтоді не виникло жодних нових сенса-ційних ідей. Останні дослідження мозку тільки доводять, 156