З Германом я розробила всі три позиції:

Позиція I. Тіньова дитина: «І чого вона має мені щось указувати? Невже я не можу робити те, що хочу? Чому я маю танцювати під її дудку? Невже я не можу жити за вільним графіком? Я справді злий!»

Позиція II. Герман ставить себе на місце Міранди: «Я розчарована, я з нетерпінням чекала на нього в неділю ввечері, а тоді в понеділок увечері, а він нарешті приїжджає аж у вівторок. Він завжди робить те, що хоче. І я не маю права голосу. Він завжди сам вирішує, коли хоче бути зі мною поруч, а коли ні».

140

Позиція III. Дорослий Герман: «Ой, та це ж не Міранда все вирішує, у наших стосунках доміную я. Усі танцюють під мою скрипку. Коли я спонтанно змінюю плани, то саме Міранда змушена їх люб’язно при-йняти, а я все одно почуваюся жертвою. Хай мене грім поб’є!»

Послідовно розділяючи ці три позиції сприйняття, Герман зміг глянути на свою проблему під абсолютно новим і набагато відповід-нішим кутом. У повсякденному житті він зазвичай стоїть на першій позиції, тобто повністю ототожнює себе зі своєю тіньовою дитиною. З першої позиції він не бачить далі свого носа. Тут він має лише спів-чуття до себе й жодної емпатії до Міранди. З позиції тіньової дитини він почувається бідною жертвою. На другій і третій позиціях він здат-ний розпізнати свою роль у ситуації та усвідомити, що саме він має прагнення до влади, а не його партнерка. Це розуміння змінює його почуття, а отже, і модель поведінки. У його випадку: відтепер слід набагато частіше йти з Мірандою на компроміси. Щоб перенести цю вправу в повсякденне життя, він домовився з партнеркою, що в кри-тичних ситуаціях братиме невелику перерву.

Герман належить до тих, хто захищає свою тіньову дитину, від-межовуючись від уявних претензій своїх близьких і розриваючи кон-такти. Тому він часто перебуває на першій позиції. Натомість люди, які захищають свою тіньову дитину, прагнучи до гармонії та присто-совуючись, часто навпаки не можуть достатньо добре відмежуватися: вони перебувають на другій позиції сприйняття, тобто занадто добре відчувають, чого хочуть і очікують від них інші. Ці люди мають навчи-тися набагато краще відчувати, чого самі насправді хочуть і що для них важливо. Тобто їм потрібно навчитися краще відмежовуватися. У цій книжці багато пропозицій, як цього досягти.

ПІЗНАЙ СВОЮ СВІТЛУ ДИТИНУ

Світла дитина — це внутрішній емоційний стан, який ми всі любимо! Але із чого саме вона складається? Передусім це вміння жити тут і тепер. Світла дитина любить веселощі та дурощі, вона допитлива й спонтанна. Вона не роздумує над своїми вчинками й любить себе такою, якою є. Також вона не порівнює себе з іншими дітьми, бо її погляд спрямований не на себе, а на навколишній світ. Оскільки світла дитина не спостерігає за собою 24/7, то її не хвилює те враження, яке вона справляє на інших дітей. Вона може спонтанно голосно сміятися, підстрибувати, співати, стрибати та насолоджувати-ся життям, проте також самозаглиблено працювати та вчитися.

Потенціал для радості й веселощів, як у безтурботної мале-чі, криється в кожному з нас, навіть якщо ми рідко його вико-ристовуємо. Це і є наша світла дитина. Тільки пригадай, як у дитинстві ти міг/могла бездумно гратися та голосно сміяти-ся. Згадай свою дитячу цікавість і прагнення до пригод. Нехай перед твоїми очима промайнуть спонтанність і невимуше-ність, з якою ти дивився/-лася у дитинстві на світ. Подумай, як мало ти тоді порівнював/-ла себе з іншими. Усвідом, що твої нинішні дорослі норми красивого і потворного, правиль-ного і неправильного, успіху і невдачі навряд відігравали роль у твоєму дитячому мисленні: все було так, як було. Згадай щасливі моменти зі своєю сім’єю та задоволення, яке ти діста-вав/-ла, бавлячись зі своїми друзями.

Якщо ми хочемо вийти на новий рівень і звільнитися від старих шаблонів, то недостатньо просто вирішити більше 142

не вірити в свою стару програму. Нам потрібно розуміти, у що ми хочемо вірити натомість. Потрібна ціль, потенцій-ний стан, на який ми зможемо орієнтуватися і в якому втри-муватимемося. Замість старого потрібно поставити щось нове. Із цією метою повторімо вправу, яку виконували з нашою тіньовою дитиною; проте цього разу ти пізнаєш свою світлу дитину. Тепер ми шукатимемо зміцнювальні постулати та розглядатимемо твої сильні сторони. А ще пошукаємо твої особисті цінності, які також зможуть підтримувати та супро-воджувати тебе на шляху до нових поглядів і типів поведінки. І насамкінець я покажу, як оздоровити твої стосунки та на-дати їм стійкості, а ще перелічу способи поведінки, що ста-нуть альтернативою до твоїх захисних стратегій. Ми назвемо їх золотими стратегіями.

Отже, ми прагнемо, щоб твоя світла дитина повністю роз-квітла. Однак тут не йдеться про те, щоб «заново придумати» тебе, тому що майже все в тобі й так уже добре і правильно. Завжди пам’ятай: ти — яскрава зірка від народження. Ми лиш хочемо позитивно змінити те ставлення та поведінку, якими ти створюєш проблеми собі, а деколи ще й своїм близьким. Проте перш ніж перейти до конкретних вправ, ще скажу кіль-ка слів про особисту відповідальність.

ТИ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ/-А ЗА СВОЄ ЩАСТЯ

Здебільшого ми живемо в ілюзії, нібито почуття в нас викли-кають інші люди, події та обставини. Приблизно так само думав і Міхаель у нашому першому прикладі: Сабіне спрово-кувала його гнів, адже саме вона забула про ковбасу. Так, як Міхаель, почуваються і думають більшість людей. Якщо в ко-гось із подружжя зранку поганий настрій — це потягне за

143

собою й іншого/-у. Якщо ми отримуємо комплімент — нас охоплює радість. Чуємо критику — ми розбиті або злі. За-стрягли в корку — роздратовані. Тобто ми часто сприймаємо свої почуття та настрій як щось, що спричинили зовнішні події — чи наші близькі, чи якісь негаразди. Це сприйняття змушує нас звинувачувати інших людей або долю в наших бідах і самопочутті. Ми вважаємо, що винен невірний парт-нер, або примхлива шефиня, або менопауза, погода, зламана машина тощо. Насправді ми самі відповідальні за свій на-стрій і, звісно, за свої рішення — зрештою, вони дуже тісно взаємозв’язані. І наостанок: саме від нас залежить, яку по-зицію і яке ставлення до подій ми розвинемо. Тож замість ображатися, можна було б зрадіти, що наш партнер насоло-джується еротичним розмаїттям. Примхливій шефині мож-на було б і поспівчувати. Менопаузу вітати як цікаву пору змін. Зламаний автомобіль — це можливість більше займа-тися спортом та/або придбати кращу машину. А ще спокійно приймати будь-яку погоду. Кожну із цих подій можна сприй-мати як вправу на терпіння та самовладання.

Можливо, це все видається тобі зараз трохи абсурдним та езотеричним: хто насправді може уявити собі гарний настрій, абсолютно незалежний від зовнішніх обставин? До речі, я теж не думаю, що це можливо. Напевно, немає жодної людини, яка здатна незворушно спостерігати за поведінкою своїх близьких або за ударами долі, байдуже, скільки хто у своєму житті займався самоаналізом чи медитував. А втім, у нас набагато більше свободи та можливостей формувати наші почуття, думки, настрій і дії, ніж ми зазвичай припускаємо.

Однак ми можемо активно впливати на наш психічний стан, тільки якщо усвідомлюємо власну відповідальність за нього. Власне, ми часто навіть не зауважуємо, що цю відпові-дальність делегуємо. Таке деколи буває з моїми клієнтами.

144

Деякі з них плекають розмиті очікування, що я зможу залаго-дити їхні проблеми. Вони вчасно приходять на кожну зустріч і сподіваються, що я зроблю щось таке, що позбавить їх горя. Але так це не працює. У психотерапії людей не лікують так само, як у медицині. Якщо клієнт очікує, що зможе вико-ристовувати психотерапію пасивно, у тому сенсі, що психо-терапевт виконуватиме роботу, а клієнт прийматиме її як вид послуги, то він не досягне прогресу. Клієнти, які не беруть відповідальність за себе, хоч іноді й мають непогані ідеї під час сеансу, але потім не реалізовують їх. Інші ж, навпаки, активно працюють над своїми проблемами між сеансами, спостерігаючи, розмірковуючи, практикуючи нову поведін-ку. Вони швидко прогресують, поки решта тупцює на місці. І це саме те, що ти можеш зробити з книжкою у твоїх руках: просто прочитати її та сподіватися, що зрештою щось покра-щиться. Або ти візьмеш на себе відповідальність за процес змін і активно працюватимеш із написаним тут.

Попрошу тебе подумати, у яких сферах життя ти делегуєш відповідальність — коли думаєш, що змінитися мав би хтось інший, щоб покращити ситуацію для тебе. Наскільки вважаєш себе залежним від зовнішніх обставин, наскільки вони керу-ють твоїм життям? Наскільки ти відданий на милість своїх примх і настроїв? Напевно, твій «Дорослий» має кілька ідей, як узяти на себе відповідальність за покращення ситуації або настрою. Скажімо, він знає, що краще змінити роботу або, якщо це неможливо, змінити до неї ставлення. А ще йому ві-домо, що немає сенсу чекати, поки зміниться твій партнер, і що було б набагато доцільніше прийняти партнера таким, який він є. Або ж йому зрозуміло, що він міг би змінити влас-не ставлення до партнера, щоб поліпшити стосунки. Однак «Дорослий» ще й знає, що було б краще розлучитися зі своїм партнером. А може, у тебе взагалі немає партнера/-ки й ти

145

сподіваєшся, що він/вона просто постукає у твої двері? Але пильнуй: це надія тіньової дитини. Внутрішній дорослий знав би, що мусить активно шукати її/його самостійно.

Отже, «Дорослий» зазвичай знає, що робити. А тіньова дитина боїться змін і тому паралізує енергію внутрішнього дорослого. Здебільшого через страх зазнати невдачі. Адже якщо я беру на себе відповідальність за свої дії, то маю також бути готовим/-ою зіткнутися з таким ризиком. А для цього мені потрібна певна толерантність до фрустрації, тобто здат-ність витримувати негативні почуття.

Як я вже згадувала на початку цієї книжки, трапляються й удари долі, за які ми не несемо відповідальності й на які вплинути не можемо. Приміром, коли помирає кохана люди-на або ми важко хворіємо. Так само і люди, які живуть у кри-зових зонах чи на територіях, де тривають війни, мають дуже обмежений вплив на своє життя. Звичайно, у таких випадках набагато важче знайти необхідний внутрішній стан, завдяки якому можна керувати своєю долею. Але навіть за найгірших життєвих обставин деяким людям вдається внутрішньо нала-штуватися так, щоб прийняти свій жереб та надати йому пев-ної форми, навіть якщо їм судилося померти.

Сподіваюся, твої проблеми не такі фатальні, як описано вище, і ти все-таки спробуєш знайти необхідну внутрішню позицію, а саме: ти відповідальний/-а за власне щастя — на 100 %. Не чекай, що інші зміняться або «щось» станеться, — візьмися за своє життя і зміни те, що хочеш змінити. Наведе-ні нижче вправи допоможуть тобі на цьому шляху.

Вправа: знайди свої позитивні постулати

Тепер ми подбаємо про твою світлу дитину. Для цієї та наступних вправ тобі потрібен новий аркуш паперу та кольорові олівці.

146

А зараз ще раз намалюй, будь ласка, дитячий силует на аркуші па-перу формату щонайменше А4. На відміну від силуету тіньової дитини, цей має бути дуже барвистий, гарний і радісний. Світла дитина — це твій цільовий стан, тож він має бути також візуально привабливим. Це мотивуватиме й сприятиме здобути новий досвід. Тож намалюй свою світлу дитину так гарно, наче хочеш виграти в конкурсі малюнків. На-малюй їй обличчя, волосся, прикрась аркуш на свій смак (див. ілюстра-цію на задньому форзаці книжки).

Тепер знайдімо твої позитивні постулати. Зробімо це двома ета-пами: спершу подивімося, які позитивні постулати ти перейняв/-ла від своїх батьків або інших близьких людей, а тоді твої головні посту-лати, які ти відкрив/-ла у своєї тіньової дитини, перетворімо на їхню позитивну протилежність.

1. Позитивні постулати з дитинства

Якщо твої стосунки з батьками настільки добрі, що ти хочеш, щоб вони були поруч із тобою на силуеті світлої дитини, то впиши маму й тата або інших близьких осіб ліворуч і праворуч від голови твого шаблону і цього разу подумай, які добрі риси вони мали, що зробили правильно. Занотуй це, будь ласка.

Якщо ти не хочеш бачити батьків поруч зі своєю світлою дитиною, тому що ваші стосунки були/є занадто складні, то або зовсім пропусти цю частину вправи, або запиши їхні позитивні риси на окремому арку-ші паперу, а тоді перепиши на свій силует дитини тільки ті позитивні постулати, які ти від них перейняв/-ла.

Можливо, у тебе є ще й добра бабуся, приємна сусідка чи чуйний вчитель, яка/-ий дарувала/-в тобі в дитинстві теплі моменти? Тоді мо-жеш зазначити біля силуету цю людину.

Записавши добрі риси характеру своїх батьків або інших близьких осіб, відчуй: які позитивні постулати ти отримав/-ла від них? Щоб до-помогти тобі, наводжу перелік-приклад.

147

Позитивні постулати

Мене люблять!

Я цінний/-а!

Я роблю достатньо!

Я бажаний/-а!

Я ситий/-а!

Я отримую достатньо!

Я розумний/-а!

Я гарний/-а!

Я маю право бути щасливим/-ою!

Я маю право на помилку!

Я заслуговую на щастя!

Життя легке!

Я можу бути собою!

Я теж можу бути тягарем!

Я маю право захищатися!

Я маю право на свою думку!

Я маю право на почуття!

Я маю право відмежуватися від інших!

Я подужаю це!

Якщо ти знайшов/-ла кілька позитивних постулатів, то вибери, будь ласка, щонайбільше два та запиши їх у зоні грудей твого дитячого шабло-ну. Також і тут, як і з негативними постулатами, ми трохи обмежимо їхню кількість, щоб тобі було легше працювати з ними в повсякденному житті.