До речі, нарцисизм — це стратегія самозахисту, яку ми всі використовуємо. Усе просто залежить від того, на якому етапі людину можна називати «нарцисом». Усі люди потроху за-стосовують нарцистичні захисні стратегії. Ми хочемо мати якомога кращий вигляд, а для цього іноді знецінюємо інших людей. Ми теж любимо трохи похизуватися, і ніхто не може повністю звільнитися від думок про престиж. Крім того, наш погляд теж деколи концентрується на слабкостях інших лю-дей, і ми відчуваємо сором, коли наш партнер «ганьбить» нас.

117

Ми намагаємося якомога менше відчувати свою тіньову ди-тину і приховувати свої слабкості. Відповідно ображено реа-гуємо на відмову та критику.

Ушанування цієї стратегії. Ти справді докладаєш багато зусиль, щоб досягати високих результатів та мати гарний ви-гляд. Для цього потрібні величезні обсяги сили та енергії. Ймо-вірно, у тебе вже багато досягнень, якими можна пишатися.

Перша допомога. Твоя захисна стратегія споживає багато енергії та постійно викликає в тебе стрес, пов’язаний з іншими людьми. Зрозумій, що всі ці зусилля бути кимось особливим не зцілять твою тіньову дитину. Її можна вилікувати тільки тоді, коли ти нарешті приймеш і полюбиш її. Тому припини боротися зі своїми уявними слабкостями й збагни, що ти така ж людина, як і інші. Тільки тоді ти зможеш розслабити-ся — можливо, вперше в житті.

ЗАХИСНА СТРАТЕГІЯ:

МАСКУВАННЯ, РОЛЬОВА ГРА ТА БРЕХНЯ

Типові постулати: Я не маю права бути собою! Я мушу при-стосуватися! Я поганий/-а! Я роблю недостатньо! Ніхто мене не любить! Я нічого не вартий/-а!

Усі ми більш-менш дотримуємося соціальних норм і пра-вил та стараємося пристосуватися. У щоденній міжлюдській взаємодії є безліч соціальних ритуалів, які ми виконуємо, навіть не замислюючись про це. Ми не можемо й не хочемо завжди й з усіма поводитися відкрито та автентично. Певна стриманість і «маскування» як тип самозахисту — це здоро-вий, природний та соціально прийнятний спосіб життя. Однак деякі люди постійно грають якусь роль і ховаються за маскою. Ті, хто погано контактує зі своїми почуттями та тіньовою 118

дитиною, часто сприймають себе в міжособистісних контактах як у «коконі». Клієнт із такою проблемою одного разу пояснив мені, що вранці дорогою на роботу він бачить себе так: «Люди-на в костюмі йде на фірму!» Він майже не відчував свого Я і на-зивав себе «імітатором людей». Його тіньова дитина була на-вчена ідеально пристосовуватися й виправдовувати очікування інших людей. Такі люди часто кажуть про себе, що в міжособи-стісних стосунках вони «просто функціонують». Вони розкру-чують якусь поведінкову програму, грають роль, ховаються під маскою. І не наважуються бути справжніми. Вони відчувають дуже великий страх, що їх відкинуть або на них нападуть, про-те ззовні часто зовсім не здаються невпевненими.

Але навіть люди, які краще контактують із собою та своїми почуттями, часто відчувають, що в товаристві їм необхідно грати певну роль. Вони приховують власні потреби і «налаш-товують» себе згідно з побажаннями інших. Деякі люди не на-важуються вийти за двері, коли в них поганий день, адже тоді почуваються занадто вразливими, а світові хочуть показувати тільки свої сильні та життєрадісні сторони. Отже, ця захисна стратегія має багато точок дотику з прагненням до гармонії та перфекціонізмом.

Людей, які наважуються вийти з дому тільки в масці, обтя-жує та виснажує цей костюмований маскарад. Але страх, що їх відкинуть, якщо вони відкриються, набагато сильніший, ніж брак кисню під захисною маскою. Їхня тіньова дитина налаш-тована на маскування та пристосування. Багато людей навіть не наважуються бути справжніми з власним партнером. Вони вважають, що частину себе мусять приховувати, а партнерові показувати тільки їхнє «презентабельне Я». Думають, що, якби вони були справжніми й демонстрували свої бажання та потреби, це б занадто обтяжувало стосунки. Хоча все навпаки: саме автентичність робить стосунки цікавими та життєздат-

119

ними. Натомість деякі взаємини, навпаки, фактично завми-рають у процесі рольової гри. Свою лепту тут вносить ще й сильне небажання таких людей вступати у конфлікт. Через силуване пристосування їм не вдається сформулювати власні потреби. Із часом у них виникає відчуття, що в стосунках їх постійно ігнорують, і це веде до розчарування, яке вони через страх перед конфліктами теж у собі придушують. Так у по-страждалих накопичується дедалі більше холодної люті, що ще й охолоджує почуття до партнера. Стосунки завмирають і стають нудними. У якийсь момент уже немає іскри, і люди в «коконі» розривають їх. До того моменту вони часто не ка-жуть жодного поганого слова.

Ті, хто надмірно пристосовується і грає роль, не здатні вод-ночас бути щирими. Для цього їм довелося б відмовитися від самозахисту й відстоювати свої бажання та думки. Навіть якщо вони обманюють не активно, іншій людині часто важко зрозуміти, яка в них позиція. Але якщо вони без жодних по-яснень виходять із дружніх або партнерських стосунків, то це не зовсім справедливо. Так само несправедливо виставляти іншій людині наприкінці стосунків і так званий «остаточний розрахунок», а надто якщо під час партнерства або дружби не звучало жодної скарги. У цьому контексті мене вже не раз дивував той запал, з яким деякі люди називають себе щирими та чесними, але одночасно не наважуються відкрито погово-рити з власним партнером або з доброю подругою.

Ушанування цієї стратегії. Ти робиш усе можливе, щоб тебе любили і визнавали, неймовірно стараєшся показувати тільки свої найкращі сторони, умієш дуже добре пристосову-ватися та маєш високий рівень самоконтролю.

Перша допомога. Твоя тіньова дитина у відчаї. Вона вірить, що мала б стати іншою, щоб її полюбили. Поясни їй, що це нісенітниця. Твій внутрішній дорослий має ставитися до неї

120

з особливою любов’ю та доброзичливістю, щоб вона наважи-лася активніше відстоювати себе. Спробуй почати з невелич-ких ситуацій, у яких ти наполягатимеш, щоб прислухалися до тебе, твоїх думок і бажань. Тебе здивує, наскільки добре це сприймають інші люди.

Ми щойно розглянули найважливіші захисні стратегії. Як я писала спочатку, важливо, щоб ти визначив/-ла свої індиві-дуальні стратегії захисту, яких тут, можливо, не наведено. Сподіваюся, вже зрозуміло, що саме захисні стратегії — часто справжня причина наших проблем. Тому виконай таку вправу:

Вправа: знайди свої захисні стратегії

Цілком можливо, що для кожної сфери свого життя ти використовува-тимеш окрему захисну стратегію. Наприклад, якомога ідеальніше вико-нуючи всі вимоги, захищаєшся від нападів у професійному житті, а в осо-бистих стосунках часто даєш волю своїм емоціям і «доскіпуєшся». Проте часто трапляється так, що ми маємо набір типових захисних стратегій, які використовуємо для всіх складних ситуацій і проблем. Приміром, перфекціоністи зазвичай прагнуть досконалості в усіх сферах свого життя. Хтось реагує на більшість проблем ігноруванням чи відступом. Тому ми часто сприймаємо наші захисні стратегії та стратегії інших людей як певну рису характеру. Наприклад, коли хтось захищається відступом або вдається до рольових ігор, його називають замкнутим. Так само й нар-цистична захисна стратегія тісно асоціюється з особистістю цієї особи.

Більшість людей також дотримуються одного-двох постулатів, які вже за своєю суттю є захисною стратегією, наприклад «Я маю бути люб’язним/-ою і слухняним/-ою!» або «Я не маю права на помилку!».

Щоб швидко визначити свої основні захисні стратегії, можеш просто уявити собі дві-три ситуації за останні кілька тижнів, коли ти почував-ся/-лася незручно й думав/-ла: «У мене проблема!» Чи це конфлікт на

121

роботі, чи ситуація з твоїм партнером, який тебе рознервував, роздра-тував або вибив із колії. За допомогою цієї невеликої вправи ти швидко згадаєш, які ситуації типові для тебе й завжди створюють тобі труднощі. У такий спосіб ти дуже чітко побачиш свої захисні стратегії. Ти переходиш до нападу? Відступаєш? Пристосовуєшся?

Будь ласка, занотуй біля ніг намальованого дитячого силуету свої особисті захисні стратегії (див. ілюстрацію на передньому форзаці). Сформулюй їх повними реченнями та якомога конкретніше. Наприклад, пиши не просто «Відступ», а «Я уникаю конфліктів». Чи «Я кружляю довкола теми й приховую свою думку», чи «Я втікаю в інтернет». За-звичай захисні стратегії найкраще описувати конкретним типом пове-дінки. Вони — частина наших дій. Тому формулюй свої індивідуальні захисні стратегії так: «Я йду в майстерню й кручу деталі машини», або «Я йду на закупи», або «Я вигадую історії, обманюю».

Записавши свої захисні стратегії на дитячому шаблоні, ти маєш перед собою частину власної психічної програми, яка постійно створює тобі проблеми, — свою тіньову дитину.

ТІНЬОВА ДИТИНА ЗАВЖДИ ПОРУЧ

Як я вже казала, усі проблеми в нашому житті, до яких ми безпосередньо причетні, можна простежити до тіньової дити-ни. Нічого більше за цим не стоїть. Завжди йдеться лише про тему та її варіації. Однак більшості людей важко в це повірити. І справді, нелегко усвідомити, що за нашими, здавалося б, та-кими різними та складними проблемами переважно ховаєть-ся тіньова дитина з її простими постулатами. Я щоразу бачу це на сеансах зі своїми клієнтами.

Наприклад, на свій десятий сеанс терапії приходить Біллі (27 років) і розповідає мені про проблему, яку минулого тиж-ня мала зі своєю найкращою подругою. А коли після того я їй

122

кажу, що це все вже написано на її дитячому шаблоні, вона щиро дивується. Ми знову переглядаємо її постулати та захис-ні стратегії, і тоді їй (знову!) наче полуда спадає з очей, що насправді це чергова варіація однієї й тої самої теми. У її ви-падку — через відчуття «гіршості» її тіньової дитини, яка ще й живе за постулатом «Я роблю недостатньо», вона відчуває образу навіть за найменшу критику і реагує на неї відступом.

Хоч я вже познайомився/-лася зі своєю тіньовою дитиною, усе одно легко можу забути про неї в повсякденному житті, а тому відразу не вловлюю, що знову бачу світ її очима і дію за старим шаблоном. Тобто деколи ти настільки втрачаєш себе з поля зору, що потрапляєш у пастку власних проєкцій.

ТИ ВЛАСНОРУЧ ТВОРИШ СВОЮ РЕАЛЬНІСТЬ!

Якщо хочеш вийти зі своєї дитячої програми (читай: хочеш стати щасливішим/-ою), то мусиш визнати той факт, що ви зі своєю тіньовою дитиною та її постулатами створюєте власну реальність. Тобто твої проблеми — якщо це не справжні удари долі — випливають із суб’єктивного сприйняття себе та свого оточення. Усе, що тобі тепер потрібно зрозуміти: ти маєш право самостійно формувати своє сприйняття, думки та почуття. Імовірно, ти не віриш мені. Адже нам часто здаєть-ся, що наші почуття сильні та неминучі. Ми з дитинства звик-ли, що є лише одна реальність — наша. Тому тепер свідомо пам’ятай про те, як сильно твої негативні постулати вплива-ють на твої почуття і як глибоко твої захисні стратегії прони-зують твою повсякденність.

Чому ці дитячі програми проникають так глибоко та діють як суб’єктивні окуляри? Наш мозок так вчиться: що частіше ми обдумуємо щось, виконуємо дію, відчуваємо почуття, то

123

реальніше воно стає і глибше вкорінюється в розум та свідо-мість як нейронна ланка стимулу-реакції. За постійного по-вторення думок, почуттів і дій нейронні зв’язки в нашому мозку сполучаються в дедалі ширші автобани даних, тоді як для альтернативних думок, почуттів і дій у кращому разі за-лишається невеличка протоптана стежка.

Тож ще раз: ти власноруч твориш свою реальність, і цей процес відбувається автоматично й несвідомо так довго, поки ти цього не усвідомиш. Якщо ж урешті зауважиш цей процес, то зможеш змінити свою реальність, а разом із нею і свої думки, почуття та дії. Це — результати актуальних дослі-джень мозку, а не езотерика. А як впровадити ці зміни та сформувати свою реальність конструктивно та в належний спосіб — про це поговоримо в наступних розділах. Однак перш ніж перейти до світлої дитини та її золотих стратегій, варто спершу прийняти, втішити і, можливо, навіть зцілити бідну, травмовану тіньову дитину.

ЗЦІЛИ СВОЮ ТІНЬОВУ ДИТИНУ

У житті найбільше страждань спричинюють хвилювання про те, що ми ухвалили хибне рішення, помилилися. У нас укорі-нено сильне прагнення бути «правильними», діяти правиль-но. Ми не вміємо легко пробачати помилки. Однак багато людей не тільки картають себе через неправильні рішення, а й самих себе вважають помилкою. Вони підсвідомо відчува-ють, що роблять недостатньо й мали б бути інакшими. Це почуття випливає з тіньової дитини та її негативних постула-тів. Бідна дитина. Вона животіє собі в тіні та вважає себе не-правильною. А ще думає, що дорослий (читай: внутрішній дорослий) її не розуміє і відштовхує. Так самої як колись, можливо, її не розуміли мама й тато (та/або інші діти). Що менше вона відчуває, як її приймають і люблять, то гірше почувається. Час їй побачити твою втіху та розуміння.

У наступних розділах я хочу показати тобі кілька практич-них вправ, за допомогою яких ти зможеш зцілити або при-наймні розрадити свою тіньову дитину. Як я вже казала, дуже важливо, щоб ти й твій внутрішній дорослий постійно нага-дували собі, що всі ці маленькі гидкі постулати та почуття є лише результатом дитячих образів, а не істиною. Можливо, ти ще не до кінця віриш мені, але я зроблю все можливе, щоб ти це усвідомив/-ла.

Тепер уже зрозуміло, що через нашу тіньову дитину та її захисні стратегії ми шкодимо собі, а іноді й іншим людям. Тому дуже важливо відокремити тіньову дитину від «Дорос-лого», щоб ми могли краще регулювати та контролювати себе.

125

Отже, необхідно, щоб ми знову й знову ловили себе, коли відчуваємо та діємо з позиції нашої тіньової дитини. Адже тільки коли нам вдається себе впіймати, ми здатні вийти з ре-жиму тіньової дитини й перемкнутися на стан «Дорослого». Тому наведені нижче вправи насамперед стосуються регулю-вання нашого сприйняття, мислення та почуттів. Інакше ка-жучи, йдеться про самоуправління.