Сьогодні все було вперше.

Вона билася не наодинці. Пліч-о-пліч. Спиною до спини.

Єдине ціле.

Перекидання один одному потоків енергії, каналів зв'язку, вузлів і блоків. Без слів, у пів дотику — дві іпостасі однієї істоти. Тризуб розсікав пуповини ракет і дронів. Руки підхоплювали зброю ворога, що перекидалася в повітрі, та направляли на цілі, до яких тризуб не встиг дотягнутися. Коли руки запізнювалися, тризуб перетворювався на щит, об який розбивалася виюча смерть. Із землі били установки ППО. Коли їхні ракети втрачали цілі, вона підправляла політ цих ракет, б'ючи без промаху.

Разом. Найкраща битва в її житті. У всіх її життях.

Здається, одна ракета все-таки пройшла.

Здається?!

Тремтіння пронизало тіло Шиви. Калі відчула його, як своє власне. Шива похитнувся. Встояв. Перехопив останні дві ракети, відкинув їй — і вона спрямувала їх одна на одну, змусивши вибухнути у вогняному поцілунку.

Все? Невже — все?

— Лео!

Він стоншувався, блякнув, як тоді, коли вона вбивала його. Нитки високочастотного зв'язку, що з'єднали їх під час битви, рвалися.

— Лео!!!

— Лікарі… Мене відвозять…

Утримати, повернути! Ні, вислизнув із її рук.

Зник.

Déjà vu. Прокляте déjà vu! Той, інший, що був Шивою до Лео, а потім перестав бути взагалі. Слабке людське тіло не витримало напруги надсвітової битви.

Інфаркт? Інсульт?

Лео сказав: лікарі. Він живий! Якщо його везуть до шпиталю, можна не сумніватися: це буде той самий шпиталь. Реальність ліжок і крапельниць, запаху ліків і дезінфекторів.

— Лео, я йду. Ти тільки тримайся, гаразд?

Вона не знала, чим допоможе йому звідти. Але звідси зробити хоч щось і зовсім неможливо. Калі була проти. Намагалася утримати. Перехопити контроль. Змусити…

Але у Калі більше не було колишньої влади над Калиною.

* * *

Калина розплющила очі.