— Перший заряджений.

Голос Синуса, схожий на скрегіт, насилу прорвався крізь перешкоди.

— Плюс, прийняв.

Блакитнувате мерехтіння дисплеїв, зелені вогники індикаторів. У електронних відсвітах із темряви проступали обличчя операторів. Самі обличчя, немов над дисплеями схилилися примари. Освітлення в бліндажі під час бойової роботи не вмикали. Зовні все одно нічого не видно, але береженого бог береже.

Бабай вивів на монітор зображення з інфрачервоної камери «Баби-Яги». Камера працювала штатно.

— Другий… Куди, холера!

Дисплей другого дрона увімкнувся сам собою. Зображення хитнулося, розпливлося каламутними плямами — й набуло різкості. Земля плавно йшла вниз: «Баба-Яга» (назва трофейна, в дівоцтві «Vampire») набирала висоту. На дисплеї першого дрона відбувалося те ж саме.

— Командире, ми не закінчили! Поверни їх!

— Це не я!

Прозвучало по-дитячому, але це хвилювало Бабая в останню чергу. Вони з Чугайстром вхопилися за стіки, намагаючись повернути безпілотники.

— Холера ясна! — в роду Бабая, поза сумнівом, були поляки. — Чугайстре, у твого що, автоном?

— Ні, ручне.

— У мене теж.

Бабай клацнув перемикачем режимів: нічого не змінилося. Дві хвилини лайки — й він визнав свою поразку. Повернулися Синус із Качком, які готували дрони до зльоту. Обидва розрахунки повним складом витріщалися в дисплеї, спостерігаючи, як дві «Баби-Яги», набравши крейсерську швидкість, летять у самоволку до позицій противника.

— Постріляли, бляха!

На другу «Бабу-Ягу» сьогодні встановили кулемет. Випробувальні стрільби пройшли успішно, але навчання й бойовий виліт — «це дві великі різниці», як кажуть в Одесі. Бій завжди підносить сюрпризи. Здебільшого неприємні.

Але щоб так?!

Дрони синхронно скинули швидкість. Тепер вони пливли над ворожими позиціями, немов хижі медузи над морським дном, вишукуючи поживу. В окопах було порожньо — жодної теплової сигнатури. По бліндажах поховалися, зазначив Бабай. Ми їх вже котру ніч кошмаримо. Й маскування поліпшили — він насилу відшукав примічений бліндаж, на який учора не вистачило бомб.

— Хтось вирішив зробити за нас нашу роботу?

— Ось зловлю я цього «когось»…

— Лівіше давай! Ось він, бліндаж…

Не послухавши поради, дрони рушили праворуч. Лише коли вниз пішов перший скид, Бабай розгледів, куди цілив невідомий викрадач. Мінометна позиція була накрита маскувальною сіткою з накиданим зверху листям, гілками, пом'ятими пластиковими баклажками — таке сміття рівним шаром вистилало всі кацапські позиції.

Окатий, оцінив Бабай викрадача. А ми проморгали.

Рвонуло знатно. Дисплей осліп від спалаху, на ньому розповзлася кучерява снігова — в реалі вогняна — хмара із завитками по краях. У повітря злетів понівечений мінометний ствол. Сто двадцятка, на око визначив Бабай.

— Їбаш! Давай!

Другий міномет, виявлений метрів за сто, спіткала доля першого. Дрони розвернулися й пішли назад. Уперше дроноводи Бабая не брали участі в тому, що відбувається. Їм крутили німий чорно-білий фільм початку минулого століття: сиди й дивись, коментувати можна, а про участь забудь.

— Куди?!

Бліндаж викрадач знову проігнорував. Замість бліндажа він перетворив на мотлох «Корнет» за сімдесят метрів лівіше. Залишилася остання бомба — сьогодні «Бабу-Ягу» навантажили чотирма осколково-фугасними зарядами.

Й кулемет на другому дроні.

Цей бліндаж Бабай уже розбирав дві ночі тому. Зараз він виглядав горою сміття: колоди, гілки та дошки, навалені абияк. Коли остання бомба пішла вниз, у деревній мішанині Бабаю відчувся проблиск.

Теплова сигнатура?

Уламки колод злетіли в небо, перекидаючись на тлі заграви. Те, що не розметало вибухом, швидко розгоралося. З філії пекла полізли назовні білі таргани, розбігаючись на всі боки.

— Та скільки ж вас там?!

Другий дрон пішов униз. Зображення здригнулося, рвані спалахи пострілів сліпили дисплей.

— Їбаш!

— Вали їх!

— Направо побіг!

Пілот-викрадач бив короткими чергами: давав можливість камері відновити картинку, щоб знову прицілитися.

— Он ще один!

— Давай!

Таргани падали, корчилися, намагалися повзти.

Завмирали.

— Нижче заходь!

— Кут, кут гостріше!

— Лежачого зверху… Так!

Дрон відпрацьовував без зайвої метушні. Заходив справа, зліва, зверху, змінював кути атаки. У його діях відчувався розрахунок, складний мінливий алгоритм: немов оператор на практиці розв'язував математичну задачу з безліччю змінних.

— Бляха, я так і хотів!

— Як?

— Спочатку бомбою в бліндаж. А коли назовні полізуть — з кулемета.

— Дивись майстер-клас!

— Ось зловлю я цього майстра…

Картинка перестала смикатися. Кулемет змовк. Таргани не ворушилися, повільно темніючи. Зображення хитнулося, Бабай рефлекторно вхопився за стіки, збираючись вирівняти «Бабу-Ягу».

Дрон слухався. Слухався!

— Є управління! — відрапортував Чугайстер.

— Плюс! Повертаємося на базу.

Заряду в акумуляторах залишилося впритул, тільки щоб долетіти.