-- Хрін мені що ясно, -- сказав я. – Але так, я розумію до чого ти хилиш. Я на міжгалактичному ігровому шоу, і я повинен вилазити зі шкіри, щоб привернути до себе увагу. І коли я приверну до себе увагу, то можливо отримаю лут-бокс з туалетним папером. Все так в загальних рисах?

Мордехай заплескав у долоні.

-- Так! Але туалетний папір безплатний. Туалети щедро розкидані по всій мапі. Це єдине місце, де за тобою не можуть слідкувати камери глядачів.

-- Ти це серйозно?

Мордехай кивнув.

-- О, абсолютно серйозно. Останнє підземелля, яким завідував Борант, не мало зон відпочинку і волоцюги сцяли і срали, де тільки бачили. Волоцюги втрачають глядачів, коли серуть посеред залу. Огида.

-- І що з цього має Борант?

Поведінка Мордехая змінилася. Ледь помітно, але він трохи напружився. Його голос набрав дивного офіційного тону.

-- Крім доходів з розробки корисних копалин, які ми вже обговорювали, Корпорація Борант отримує гроші за рекламу, стипендію від уряду Синдикату і комісійні за кожен кредит витрачений патронами, -- він почекав якусь мить, доволі довгу мить, перш ніж продовжувати. – Також потрібно відзначити, що кожного разу, коли волоцюга згадує ім’я міжпланетного уряду, або організації-спонсора даної мандрівки, системний АІ запише цю згадку для розгляду. Якщо буде виявлено, що волоцюга зневажливо висловлюється про будь-яку з цих двох організацій, особливо на камеру з глядачами наживо, пригоди такого волоцюги можуть бути “прискорені”.

Я кивнув.

-- Ясно. – В мене не було сумнівів, що “прискорені” не віщувало нічого доброго.

Наступних кілька хвилин ми обговорювали деякі інші менюшки. Як і в інших іграх, в мене було меню здоров‘я. Загалом здоров‘я показувала одна зелена смужка, але в меню це була кругова діаграма. Вона вказувала теперішній стан і дебафи, плюс я міг розглянути окремі зони. В підземеллі лікування було пришвидшеним. Мене недавно вилікували від кількох проблем, про які я навіть гадки не мав, таких як садна на ступнях і долонях, обмороження, і початок зараження від укусу Пончик. Здоров‘я само повільно зростало, базуючись на рівні будови мого тіла.

Також, якщо я зійду по сходах на другий поверх, моє здоров‘я само відразу повністю відновиться. Іншим способом лікуватися були закляття, зілля і звитки. Але відродження не було.

Смерть – це смерть.

Настала черга меню моїх вмінь. Цей розділ тягнувся і тягнувся. Здавалося, в ньому була нескінченна кількість сторінок. Якщо в мене не було цього вміння, я не міг прочитати, що там написано. Вони все одно були в списку, але слова були розмиті. Прокручувалося буквально сотні сторінок, перш ніж я щось бачив. Мордехай сказав мені перемкнутися на вміння, які в мене були, і список виявився таким самим довгим. Я мав вміння такі як Дихання – 3, Ходьба – 4, Володіння Універсальним Дистанційним Sony Brand RMVLZ620 -- 1. Список був нескінченним. Він сказав, щоб я забрав галочку, і більшість вмінь зникло. Те, що залишилося, все одно тягнулося на кілька сторінок. Ще одна галочка і всі вміння на одиницю і двійку зникли. Залишилися тільки такі штуки, як Рукопашна – 3, Основи ремонту електроприладів – 6, Плавання – 4. Ніщо, крім ремонту електроприладів, не було вище п‘яти. Майже все було на трійку.

-- Непогано, як на початок, -- сказав Мордехай. – Малий, я вражений. Ти експерт з кількох видів земної зброї, до того ж вогнепальної. Але оскільки ти не взяв її з собою, тобі краще потренувати зі зброєю з підземель. Коли дійдемо до цього, то побачимо, чи є щось хороше в тих боксах.

-- І ти навчиш мене користуватися нею?

-- Ні, -- відповів Мордехай. – Не моя робота. Довкола розкидані гільдії, які допоможуть тобі розвинути вміння – особливо магічні. Але найкращий спосіб – це тренувати.

-- А є якийсь магазин? – запитав я. – АІ казав щось про магазин.

-- Це коли ти дійдеш до третього поверху, -- сказав Мордехай. – До третього поверху існує певна структура, а потім на мапі рандомно почнуть з‘являтися магазини. А ще ти можеш торгувати з іншими волоцюгами або дружніми мобами, якщо когось зустрінеш. Моби на другому поверсі почнуть дропати золото.

Наступним було меню магії, яке було пиздець яким складним. І як наразі, це було однією з найбільш сюрреалістичних частин моїх пригод. Мені дали просте лікувальне закляття і очки мани, які з‘явилися справа вгорі, відразу під індикатором здоров‘я. Оскільки мій інтелект був тільки три, в мене було три очки магії. Лікувальне закляття коштувало два. Очки магії відновлювалися самі собою – приблизно одно за годину.

Внизу вздовж екрану в мене було десять комірок, куди я міг додати зілля, закляття чи інші особливі предмети. Мордехай наказав мені поставити на перше місце лікувальне закляття. Щоб кинути його, я міг подумки клікнути на нього. Це було базове лікувальне закляття першого рівня, яке вилікує приблизно 20% мого здоров‘я.

Він змусив мене спробувати його, хоча моє здоров‘я було вже на макса. Я кинув закляття, все моє тіло засяяло червоним, індикатор магії зменшився на 2/3 і більше нічого не трапилося.

-- Якби ти був поранений чи хворий, після цього тобі стало б набагато краще, -- сказав Мордехай.

Почувся голос, який перервав навчання. Цим разом говорив хтось інший. Не ведучий ігрового шоу, який переважно звучав, а виразно жіночий голос. Вона говорила майже буденно, як менеджер, що звертається до працівників магазину за мить до відкриття.

Вітаємо, Волоцюги! Вхід в підземелля закрито. Цього сезону до нас долучилася різношерста компанія, і ми раді, що ви з нами. Через ворота в підземелля увійшло трохи менше ніж 13 мільйонів людей-волоцюг. Зараз в нас вже менше ніж 10 мільйонів. Коротенька примітка, входи на другий поверх не відкриються, поки не з‘явиться прем‘єрний епізод Світу Волоцюг по Підземеллях, що відбудеться приблизно через ваших 30 годин. Коли це трапиться, почнуть з‘являтися входи на другий поверх. Не буде жодної часової затримки перед тим, як з‘являться додаткові рівні. Від імені Корпорації Борант я хотіла б подякувати вам за те, що ви викликалися добровольцями і побажати всім удачі і гарної мандрівки.

Десять мільйонів людей. Більше ніж я очікував. Та все одно, додатково три мільйони мертвих людей за лічені хвилини. Число було настільки великим, що втратило будь-яке значення.

Оголошення змусило мене думати про те, як влаштоване підземелля. Відлік п‘яти днів продовжував цокати.

-- Нам дається п‘ять днів кожного разу, перш ніж вони знищать поверх?

Мордехай похитав головою.

-- Ні, -- відповів він. – Переважно з кожним поверхом – більше. Пізніше це залежатиме від багатьох факторів, таких як рейтинги, скільки волоцюг залишилося, і так далі. Але переважно вони кожного разу додають п‘ять днів. Отже, в тебе буде десять днів на другий поверх, а тоді п‘ятнадцять на третій. Відлік не починається, поки не завалиться попередній поверх.

-- Наскільки важко знайти сходи?

-- Може бути складно. На кількох перших рівнях не надто складно, але тобі варто зосередитися на тому, щоб знайти предмети і вміння, які допоможуть тобі знайти наступні входи. Як ти здогадуєшся, перший поверх велетенський. Він майже дорівнює розміру поверхні вашої планети. Вони цього не признають, але він не весь з‘єднаний. Під час своїх блукань ти не наткнешся на когось з Китаю. Це зміниться, коли ти дійдеш до третього поверху. Сам побачиш, якщо доживеш до цього. Починаючи з четвертого поверху, кожен рівень матиме рандомну тему і займатиме значно меншу ділянку. Входи перестануть з‘являтися в рандомних місцях. Їх будуть охороняти. Щоб добратися до них, тобі доведеться виконати квести або перемогти босів. Мені ледь вдалося дістатися до 11 рівня. А коли я побачив, хто охороняв входи на 12 рівень… Я вирішив, що воно того не варте.

-- Хто це був? – запитав я.

Він похитав головою.

-- Не має значення. Тут все буде інакше. Все кожного разу інакше.

Після цього ми повернулися до навчання. Ми розглянули меню Партія. Якби я прийшов у товаристві групи людей, то в цьому меню ми могли б керувати нашою партією. Члени партії ділили досвід і мали доступ до групового чату. Всі, хто зайшов у підземелля одночасно з кимось іншим, автоматично групувалися разом, і в результаті цього в моїй партії було двоє. Я і Пончик.

Кішка продовжувала лежати розкинувшись біля вогнища. Здавалося, вона заснула.

-- Отже, моя кішка, -- промовив я. – Система дала їй ім’я волоцюги і номер. Це означає, що вона теж отримує всі ці ачівки і лут-бокси?

-- Так. Будь-яка біологічна істота вище певної ваги, що заходить в підземелля отримує ID волоцюги. Але щоб отримати право на навчання, потрібно мати щонайменше інтелект – два, а якщо ти не пройдеш навчання, то не увімкнеться твій інвентар, який дає тобі доступ до боксів. Тоді вони проходять як домашні улюбленці. Всі інші, такі як дикі звірі, які випадково забрідають всередину, рідко доходять далі за перший поверх. Ми дійдемо до меню домашніх улюбленців після того, як відкриємо твій інвентар, а це наш наступний крок.

Тепер, коли минуло хвилин двадцять від моєї минулої згадки про Борант, я хотів продовжити нашу попередню розмову.

-- Перш ніж ми перейдемо до цього, в мене є кілька питань про людей, що завідують цим шоу.

Він зупинився.

-- Що за питання?

-- Вони завжди слухають?

-- Слухають, так. Прислухаються, не обов‘язково. Вони очікують певного… скреготіння зубами… серед волоцюг. А від нас, НІПів, купу разів вимагається вимовити ім’я організаторів під час навчання, тож нас в основному ігнорують. В основному. Тобі доведеться бути обережним по-справжньому, коли в тебе з‘являться фоловери. Вони знають, що вони садистичні засранці, але їм не подобається, коли ти це говориш на камеру. Вони дуже серйозно ставляться до свого іміджу.

-- Я не дуже сильний в математиці, але коли підземелля відкривалося, в моєму місті була купа сяючих входів. Вони сказали, що всього по світу розкидано тільки 150,000 таких воріт. Здається… забагато, як на мій район.

-- В них є певні критерії, яких вони намагаються досягти. АІ уважно моніторить запуск гри, але існують лазівки. Входи рідко коли розподіляються рівномірно. Десять мільйонів волоцюг на момент закриття входів у підземелля – доволі типова кількість. Тож, як би це не трапилося, це не була випадковість. Як я вже казав, вони витрачають купу часу на підготовку кожного підземелля.

-- Так, ти про це згадував, -- сказав я. – Ви були тут десятиліттями. Це шоу дійсно виходить в етер тільки раз на приблизно 90 років?

-- Зовсім ні, --відповів Мордехай. – Різні корпорації проводять різні сезони, які з‘являються приблизно кожних два з чвертю ваших роки. В будь-який момент часу мій роботодавець має п‘ять передових груп і його обирають проводити десь один з п‘ятнадцяти сезонів.

-- Якщо різні корпорації проводять різні сезони і гм… мандрівки по різних світах, то кожен сезон сильно відрізняється від інших?

-- О, так. Наприклад, Конгломерат Скім обирає цілком іншу гру. Це бійка в стилі королівської битви. Весь світ, і все зводиться до одного переможця. Дає добрі рейтинги, але наскільки я розумію, не приносить їм багато грошей. Моя компанія славиться тим, що робить найбільш детально опрацьовані, найцікавіші підземелля.

Чудово.

-- А ти? – запитав я. – Ти застряг тут до кінця свого життя?

-- Ні, -- відповів Мордехай, сумно посміхаючись. Глянув на фотографію схожої на орла істоти, яку я поклав на підлогу. – Це моя остання ходка. Коли цей жах закінчиться, я стану повноправним громадянином. Отримаю скромну винагороду і зможу пересуватися по всесвіту.

-- Повернешся на свою рідну планету?

-- Ні, -- сказав він. – Вона для мене закрита.

-- А що з людьми, які не зайшли в підземелля на твоїй планеті?

Він зупинився.

-- Нам пора повернутися до навчання.

-- Гаразд, але що якщо хтось виграв підземелля, пройшов усі 18 рівнів? В повідомленні говорилося, що якщо це трапиться, то вони виграють контроль над планетою. Може твоя планета під контролем когось з твоїх людей.

Щуроподібна істота фиркнула.

-- Пам‘ятаєш, я казав, що дійшов до 11 рівня?

-- Ага.

-- За століття тільки жменька волоцюг дійшла так далеко. Одного разу один дійшов до 13. Один. Він загинув менше ніж за пів години після того, як зайшов на рівень. Він, як і ти, був людиною. Але з іншої людської планети. Це найглибше, куди будь-хто, колись добирався, малий. 13 рівень.

[ 5 ]

-- Я активував твій інвентар, -- сказав Мордехай, махнувши рукою. – Цього сезону Борант пробує дещо трішки інше.

-- Інше в доброму чи інше в поганому сенсі? – запитав я, викликаючи меню.

Там була тільки жменька лут-боксів з написом Можна відкривати.

-- Минулого сезону це була система основана на слотах. Вона дозволяла тобі нести численні предмети, але мала обмеження по місткості й стандартні вагові обмеження. Цього сезону кожному волоцюзі надано просторовий інвентар та каталогову систему, якою керує АІ.

-- Що це означає?

-- Хороша штука. Фактично безмежний сховок. Якщо ти сам можеш фізично підняти щось з землі хоча б на чотири секунди, ти можеш покласти це собі в інвентар, яким великим воно б не було. Єдине правило – ти не можеш зберігати живих істот. Вони відразу загинуть. А ще в сховищі заблокований час, тому їжа не псується. Це поважна зміна. Минулого сезону в нас була проблема, коли волоцюги почали здихати з голоду. Спостерігати за тисячами нерухомих, млявих гравців, які чекають, коли закінчиться час… Так. Не дуже приємно, тому Борант все виправив. Хвороби і голод не надто привабливе видовище.

Він витягнув одну скляну пляшечку. Вона була невеличкою, десь одна третя розміру пляшки коли. Вона була червоною, з корком.