Максим одразу помітив Олю. Його усмішка розгорілася ще ширше. Він кинувся до неї, нахилився, обійняв, засипав поцілунками у щоки, зняв капелюшка, цілував у волосся, так щиро, що вся зала озирнулася. Оля відчула його типовий запах. Кава і тютюн.

А тоді молодик, ніби чекав своєї черги, з-за спини витягнув букет. І ще бонбоньєрку. Подав обидва дарунки разом: ніяково, з жестом, у якому було щось відпрацьоване. Але щире.

Розшаркався. Пригладив рукою волосся.

Оля знітилася. Усміхнулася, щоб приховати, як їй стало не по собі.

— Курва мать, Максим… Що це таке? — майже вголос.

— Це Симон, — відповів Максим. Сказав так, ніби робив офіційне представлення. Як старший брат, що веде нареченого.

ЕПІЛОГ. ROZŁĄKA WZMACNIA MIŁOŚĆ

*Розлука зміцнює кохання

Серпень. 1918 р.

Костянтинівська військова школа.

Печерськ.

Б-р Лесі Українки, 25

Зараз Ліцей Богуна.

Помпезна будівля. Вежі й колони. Для Симона тюрма.

Іронічно. В свої 53 дні на посту міністра він тут відкривав українську військову школу. Виступав перед юнаками. А зараз ув'язнений.

Серед німців.

Олю пустили на третій день.

Варта її пильно оглянула: а раптом притягла зброю. Чи вибухівку.

Але ні.

Молода, охайна, у світлій сукні. Миловидна, лагідна в розмові. Усміхається, відповідає німецькою.

Їй віддали шану.

Торбинку перевірили.

Нічого зайвого. Хліб, сир, яблука.

Глек із водою.

Цигарки.

“Чисто”.

Камера Симона — це кабінет.

Письмовий стіл, диван.

Книжкові шафи. Повні літератури.

Умивальник і туалет.

Газети можна, але з запізненням. Дозволено виходити на подвір’я з вартовим, гуляти, може читати й писати.

Статті про Франка, про Шевченка пропускають.

Цензура.

Має вільний час. Давно такого не було.

Почав перекладати.

Підручники з військової справи. Німецькою і французькою. На рідну.

Весь стіл в книжках.

Стосами.

Зошити. Аркуші.

Оля проходить з вартою.

Попереджає.

— Я лишаюся на ніч. З моїм чоловіком.

Вартовий дивиться. На Симона.

Той піднімає голову від писанини.

— Bücher … ein Weib … was vermag ein Mann mehr zu seinem Glücke begehren?

(нім. Книги… жінка… Що ще треба чоловіку для щастя?)

Двері за Олею зачиняються.

Тиша.

> ПРИМІТКА. Аж до листопада Симон сидів тут, на Печерську. Не у в'язниці. Ніяких обвинувачень йому висунуто не було.

> ПРИМІТКА. До українізації школи, яку провів С.Петлюра, тут готуваги російських офіцерів. Бєлую ґвардію.

Особливо прикметно, що цю школу з відзнакою закінчив Антон Денікін.

Також серед випускників українців:

Євген Маланюк. Поет.