Вона його пожирала.

…бийся! Бийся з нею!

Він бився. Не з нею. Втрачаючи сили, відчуваючи, як тіло стоншується й тане, Шива відбивав атаку противника.

Дивом впорався з першою хвилею. Уламки дронів догорали на землі. Жоден не долетів до позицій. До міста. Мить перепочинку. Треба зібратися. Треба відновитися.

…вона вб'є тебе! Вб'є нас!

Нас?

— Калино! Це ж я, Лео!

Від нього відтяли ще шматок. І ще.

— Що ти робиш?! Отямся!

У зону ураження входили ракети. Не відіб'юся, зрозумів він. Підняв тризуб, збираючи останні сили, скільки їх там залишилося. Протримаємося, скільки зможемо. І трохи понад те.

Багато — не вийде.

…вона…

Він не стане битися з Калиною.

…вона!..

Хто завгодно нехай вбиває її, тільки не він!

Удар тризуба досяг мети, але ракета лише на мить пішла вбік — і знову лягла на курс. Недостатньо потужності! Він вичерпався, видихнувся…

Із землі вдарила ППО. Ракета, що заходила на ціль, вибухнула в повітрі, перетворилася на клубок вогню. За нею летіли нові. Сил не залишилося. Його самого майже не залишилося…

Безтілесні руки Калини потягнулися, схопили ворожі ракети — розвертаючи, відводячи геть. Вона почула! Впізнала!

— Так!..

Ні.

Світ згорнувся, згас. Згас і він сам.

Шиви не стало.