Йому снився бик.
Бик ревів, бив задом, скакав цапом, намагаючись скинути сідока — не серйозно, а так, заради гри. Відчувати між ніг скажену гору м'язів було приємно. Така думка, якби її почув хтось зі сторони, віддавала еротикою, а може, паскудством, але Шиву більше не цікавила думка зі сторони — та хоч з усіх сторін світу! Він дав бику попустувати, потім огрів тварину тризубом плазом по могутньому стегну — й бик пішов по колу, заспокоюючись на ходу.
У колі проявилися материки, острови, затоки. Шива не здивувався — цей сон снився йому не вперше, й не вдесяте. Бик, родео, поїздка, земне коло — спочатку звик, а потім стало подобатися. Їздив би та їздив, до самого підйому.
Іноді йому здавалося, що перестань він їздити, поверни бика геть — і все в колі піде прахом. Уві сні так буває — ввижається казна-що, а ти й віриш.
Він рухався проти годинникової стрілки, пускаючи час назад. Коли бик зупинився, Шива вже знав, що це за день, місце, подія. Медкомісія, так. Зайти в минуле глибше йому не вдавалося — бик намертво вставав тут, наче вкопаний, наче до медкомісії у Шиви не було ніякого минулого.
Може, й не було.
Медкомісія його здивувала.
Радар не просив про переведення, не писав рапортів. Йому і в «Ребарях» — роті бригадного РЕБ-прикриття — прекрасно служилося. Колектив злагоджений, начальство в бригаді притомне. Але прийшов наказ — і ось, будь ласка.
На співбесіді смаглявий лупатий тип у формі без знаків розрізнення звертався до нього не за позивним, і навіть не за званням — на ім'я-по батькові: Мирослав Вікторович. Капітан Шияненко, позивний Радар, від такого відвик. Спочатку запитання були стандартні: вік, освіта, військова спеціальність, робота перед армією. Відповіді теж оригінальністю не вирізнялися: тридцять п'ять, інститут радіоелектроніки, спеціалізація на військовій кафедрі — РЕБ; айтішник, фріланс, більше по софту, але й по залізу траплялося… В армії з 2019-го. Доброволець. За фахом. Медаль «Захиснику Вітчизни», орден «За заслуги» III ступеня…
Можна подумати, в досьє все це не написано! Он, тека на столі лежить.
З якими системами РЕБ працювали? Буковель-AD, Анклав, Нота, Прометей-МФ5, Хортиця. Нові? Кракен, Плутон…
— З «Покровами» працювали?
— Ні.
— Нічого, освоїте. Агорафобією не страждаєте?
Тут і почалося. Клаустрофобія? Боязнь висоти? Плавати вмієте? Потонути боялися? Умію, не боявся. Сни, у яких ви літаєте? Кошмари? В підсумку лупатий, чорт би його забрав, кивнув без коментарів — і відправив Радара на медкомісію.
Медкомісію дев'ятнадцятого року, коли він заявився до військкомату, Радар добре пам'ятав. Скарги? Хронічні захворювання? Зір — норма. Зуби — як у коня. Струси мозку? Переломи, вивихи?
Придатний! У третій кабінет.
Зараз усе було інакше. Терапевт, хірург, кардіолог, окуліст, невропатолог — у кожного капітан Шияненко відбарабанив не менше як годину. Кардіограма, енцефалограма, МРТ, очне дно, аналізи… В космонавти його готують, чи що?!
Останнім був психолог. У тестах Роршаха капітан вгледів метелика, ядерний вибух, літак, що падає, та тризуб. Психолог до упору тримав poker face. Психом його визнав? Чи це професійна деформація?
Яка різниця, якщо придатний.
Бик рушив за годинниковою стрілкою, повертаючись у сьогодення.
Шива не підганяв його, насолоджуючись кожною хвилиною відпочинку. Спогади — таким був зараз його відпочинок на ім'я «сон». Навіть якщо йому доступний найкоротший фрагмент спогадів, недогризок пам'яті, накопиченої за все життя, — це краще, ніж нічого.
Набагато краще.
Процесорний блок був захований у чорний броньований корпус. Параметри оперативки та процесорів вражали. Пів дюжини хард-драйвів і відеокарт. Серйозне залізо, на такому Радар ще не працював. Ні, вже не Радар — Шива. Новий позивний йому дали, не цікавлячись думкою капітана з цього приводу.
Шива — це ж, начебто, індійський бог? Громовержець? Ах, не громовержець! Гаразд, потім розповісте. Інструкція? Шолом ВР? Навіщо? Я не дроновод, я ребар… От навіть як?
Ну, з богом!
Проігнорувавши тестовий і пасивний режими, Шива без вагань увімкнув інтерактив. Хотілося оцінити, так би мовити, повною мірою.
В очах зарябило. Реальність розсипалася, немов пазл із перекинутої коробки — ні, два пазли: зображення з камер і комп'ютерна карта. Запаморочилося в голові, до горла підкотив кислий клубок. Борючись із нападом нудоти, капітан потягнувся до налаштувань. Коригування не знадобилося, його випередили. Зображення з камер і карта наклалися одне на одне, злилися в єдине ціле, набувши об'єму та глибини.
Оперативний район оборони. Акуратні позначки — позиції ППО, артилерії, РЕБ. Взводні та ротні опорники. Складки рельєфу. Лаконічні пояснювальні написи.
— Ласкаво просимо, мій пане.
Чоловічий баритон. Штучний інтелект комплексу. Про всяк випадок Шияненко перепитав:
— Ти — ШІ?
— Плюс, мій пане. До ваших послуг. Насмілюся запропонувати вам короткий огляд можливостей комплексу. Якщо знадобиться допомога в управлінні, будь-які підказки…
— Як тебе називати? — перервав капітан базіку.
— У мене немає імені, пане. Якщо ви зволите…
— Допомога, підказки… Хінти, словом. Я зватиму тебе Хінт!
Про те, що це ще й скорочення від «Хрінов Інтелект», капітан промовчав.
— Дякую, пане. Зафіксовано голосове ім'я: Хінт.
— Давай огляд можливостей. Тільки коротко та до пуття!
— Плюс, пане. Для повного розкриття потенціалу комплексу є можливість підключення до системи «Покрова» як локального кластера…
— …Тришула, тризуб Шиви, символізує потрійну сутність самого Шиви: руйнування, творення та збереження…
Тризуб? Правильний символ, наш.
На лікнеп з індуїзму капітан напросився сам. Руйнування, творення та збереження? Епічно. Цим Шива, в минулому Радар, і займався: глушив ворожі канали зв'язку, саджаючи кацапські безпілотники та збиваючи з курсу ракети, створював на своїй ділянці локальну систему захисту — і зберігав тим самим людей і техніку.
Зараз, отримавши нові можливості, він із захопленням переміщував і комбінував засоби РЕБ — від окопних до найпотужніших — формуючи непроникний радіокупол. «Покрова» давали змогу інтегрувати все в єдину систему, заразом забезпечуючи даними далекої розвідки в режимі реального часу. З кожним разом Шива все успішніше відбивав ворожі атаки…
Тренування, розумів він. Як поведе себе нова система в реальних бойових умовах? Терміни підтискали — капітану довели це відкритим текстом, та й повітря в навчальному центрі буквально дзвеніло від напруги.
Його напарниця, старший солдат Наталя Бугай — двадцяти трьох років, пів року в ЗСУ — була тричі Бугай: за прізвищем, за позивним і за життям. Могутня діваха, кров із молоком, гроза тренажерів. У Шиву вона була таємно закохана з першого погляду: торкнеться рукавом — рум'янець на всю щоку. Часом капітан подумував відповісти їй взаємністю, але зупиняв себе — бентежила різниця у віці.
Іноді він почувався глибоким старцем. Яке тут кохання?
ШІ ж не злюбив Наталю, що називається, з порога, відмовивши їй у доступі. Коли ж Хрінов Інтелект поступився після прямого наказу — Бугай ледь встигла добігти до клозету, давлячись блювотою від моторошного нападу мігрені. Капітан пам'ятав, як його нудило під час першого входу в інтерактивний режим, але підозрював, що шкідливий Хінт навмисне посилив ефект для дублерки, щоб відвадити.
У підсумку Бугай отримала обмежений доступ з усіченим функціоналом — та й тим не рвалася користуватися. Залишалася «зовні», без шолома, відстежуючи ситуацію на моніторах. Незабаром капітан переконався, що так від Бугай більше користі, ніж у шоломі, й неохоче визнав, що Хінт мав рацію.
Оптимізація — один із пріоритетів ШІ — поширювалася, схоже, не тільки на «залізо».
Бик заревів.
У реві не було загрози. На цій ділянці дороги — вічного кружляння — бик завжди вибухав утробним ревом, немов відзначав важливу подію, що мала місце саме тут. Так, подумав Шива. Уперше взяти в руки тризуб — хіба це не серйозний привід для того, щоб заревіти від захвату?
Він засміявся, а бик замовк.
З усіх режимів неосвоєним залишився інтегральний. Хінт неодноразово пропонував «пану» його випробувати, але Шива тягнув до останнього. Може, саме через цю наполегливість?
Гаразд, досить. Поїхали!
Візуально нічого не змінилося: об'ємна картинка-карта рясніла знайомими позначками. І водночас змінилося все. Шива став усім — кожною станцією РЕБ, кожним комплексом спостереження, блоками керування та системою зв'язку. Вібрації частот, потік інформації по каналах зв'язку, флуктуації напруженості електромагнітних полів у зонах накладення; болючі діри — неприкриті ділянки…
Бог, згадав він. І розсміявся.
І знісся в небеса, стискаючи в руках блискучий тризуб: руйнування, творення, збереження.
Творення. Лівий зубець спалахнув яскравіше, подовжуючись. Шива змінював сам себе, переміщував органи, міняв конфігурацію, нарощував і ущільнював етерні м'язи, стаючи дедалі більш співмірним і цілісним.
Збереження. Спалахнув правий зубець — стабілізація каналів зв'язку, збереження налаштувань і конфігурації, дублювальні джерела живлення…
Прийшов сигнал.
За мить третє око Шиви, що бачило за десятки кілометрів у діапазонах, недоступних людському зору, розрізнило наближення цілей. Настала черга центрального зубця.
Руйнування!
Разючі удари спуфінга збивали ракети з курсу, підміняючи GPS-координати. Тризуб розсікав примарні пуповини, що тягнулися за ракетами та дронами, й ті починали сліпо кружляти, щоб незабаром безсило впасти на землю, не долетівши до цілі. На шляху ж тих, що зуміли прорватися, став сам Шива. Його плоть, виткана з високочастотних полів і радіохвиль, стала незламною бронею для ворога.
Мало хто вцілів. Їх добили вогняні стріли ППО.
Через три дні надійшов наказ висуватися в район дислокації.
А бик усе йшов і йшов із минулого в сьогодення.
Білий впертий бик.
Земля в колі почала змінюватися, немов карта при збільшенні, поки не звелася до одного-єдиного провінційного містечка за п'ятнадцять кілометрів від ЛБЗ. Домівки, церква, магазини. Залізобетонний куб двоповерхової будівлі.
Нічого особливого, якби не війна.