Колеса замерли,
И степь остановилась.
Прораб Вершинин
Из кабины вылез,
Расправил грудь,
Сказал:
— Ну, вот мы дома…
— Мы дома! —
Подхватили голоса.
А степь в снегу
И в пятнах чернозема
Косой поземкой резала глаза.