З Початку було тепло й зручно.

Моє “Я” заспокійливо колихало, наче на невеличких хвилях. Іноді здавалось, що я торкаюсь чогось пухкого, а іноді - шовковистого. Часом виникало відчуття польоту, ніби в мене відростали крила.

Здавалося, що все це триває вічність. Цілу вічність безтурботності.

Вічність.

Але раптово все змінилося, коли до мене завітав неочікуваний гість.

- Час прийшов, - оголосив він й простягнув мені ключа.

Останнє, що пам’ятаю, - ключ на дотик був крижаний.

А потім все кардинально змінилося