Пасивну агресію чи пасивний опір на перший погляд роз-пізнати не так уже й легко. Людина з пасивно-агресивною поведінкою відкрито не повідомляє про свої бажання співроз-мовникові, а чинить опір через більші чи менші акти сабота-жу. Усі вони зводяться до того, що людина просто не робить того, чого від неї очікують. Вона хоч і обіцяє щось, але потім «забуває» чи просто не дотримує слова. Або ж виконує свої зобов’язання неймовірно болісно та повільно.

Типовою формою пасивного опору є так зване «замуруван-ня»: тоді ти просто дозволяєш, щоб в іншої людини «накипі-ло» — аж так, щоб не помагали жодні благання та моління. За цим стоїть тіньова дитина, яка вважає, що їй надто часто до-водиться йти на компроміси в стосунках із людиною Б. На-приклад, один із моїх клієнтів «проти своєї волі» переїхав до партнерки в Трір, хоча насправді хотів залишитися в рідному місті. На підсвідомому рівні він так гнівався на неї, що втратив сексуальний потяг. Сексуальна апатія — це поширений вияв пасивної агресії як у чоловіків, так і в жінок. До речі, цей ма-ленький приклад показує, як важливо брати відповідальність за свої рішення. Клієнт — несвідомо — зробив себе жертвою уявно домінантної партнерки, не замислюючись над тим, що його тіньова дитина добровільно підкорилася її бажанням.

Така риса характеру, як упертість, тісно пов’язана з пасив-ним опором. Люди, що вперто та безкомпромісно роблять свою справу, викликають сильну агресію у свого оточення, бо воно почувається безсилим хоч якось вплинути на саботажни-ка. Звісно, люди з активною агресією також викликають гнів в об’єктів своєї поведінки, якщо ті не відчувають перед ними страху. Проте активний нападник принаймні відразу пока-зує своє справжнє обличчя й відповідає за свої дії. А пасивно- 94

агресивний, навпаки, ховається під маскою зовнішнього спокою. Така поведінка може настільки розлютити співрозмовника, що зрештою саме він виявиться «винуватцем», адже накинеться на пасивного агресора в безсилому нападі люті. У психологічній термінології таких називають «ідентифікованими пацієнтами». Тобто «психом» вважають того, хто виявляє симптоми (тут: гнів та агресію), а не пасивно-агресивну людину, яка своїми підсві-домими маніпуляціями бойкотує успішне спілкування.

Люди з великим прагненням до влади створюють напружен-ня в міжособистісних взаєминах, тому що завжди хочуть бути праві, усе має відбуватися по-їхньому, або вони в пасивно-агре-сивний спосіб відмовляються від доцільної співпраці. Тут також часто доходить до так званого викривлення ролі злочинця та жертви: внутрішня дитина владної людини, яка сприймає себе як жертву (своїх батьків) і як меншовартісну особу, проєктує на свого співрозмовника уявне домінування та вищість, проти яких має оборонятися. Завдяки своїй стратегії прагнення до влади вона викликає в іншій людині саме ті відчуття безсилля, яких будь-якою ціною хотіла уникнути в себе.

До речі, навіть дуже милі люди, які насправді прагнуть гармонії у стосунках, подеколи мають «напади» шаленого прагнення до влади. Їхній тіньовій дитині часом подобається демонструвати владу, наприклад безпричинно ображаючи партнера. Одного разу одна дуже симпатична й комунікабель-на клієнтка розповіла мені, що, коли її партнер має гарний настрій та особливо приязний, у неї виникає бажання в’їдли-вим зауваженням зіпсувати йому день. Вона сама вважала таку поведінку дуже поганою і спершу не могла пояснити собі, чому так робить. Коли ми проаналізували кожну окрему си-туацію, виявилося, що її поранена тіньова дитина насолоджу-ється своєю владою над партнером. Так вона несвідомо мсти-лася своєму всесильному батькові.

95

Ще один тип прагнення до влади — дуже вимоглива пове-дінка. Надміру вимогливі люди носять у собі несвідомий посту-лат, який звучить так: «Мене проігнорували!» Через цей образ вони швидко доходять висновку, що їх обдурили. Для самоза-хисту їхня тіньова дитина вирішила «не дати наплювати собі в кашу». А тому досить владно домагається задоволення своїх потреб. Цікаво, що такі люди вимагають набагато більше, ніж дають. Однак самі вони бачать ситуацію інакше й через свою систему постулатів вважають себе радше жертвою. Як наслідок, спілкуючись із ними, постійно відчуваєш, що потрібно розва-жати «пані» чи «пана» та задовольняти всі примхи.

У якомусь сенсі ці люди просто дуже скупі. Вони уважно ставляться до своїх прав, поважають також і права інших, але чомусь ніколи не бувають щедрими — ні у фінансовому аспек-ті, ні на похвалу чи послугу. Вони все рахують і звіряють. Їхня тіньова дитина захищає себе, «рахуючи кожну копійку».

Ушанування цієї стратегії. Ти — сильна людина. Ти захи-щаєшся й кидаєш виклик своїм суперникам. Ти — протилеж-ність покірності та смиренності. У тебе неймовірно сильна воля до виживання й самоствердження. Вона часто захищала тебе та вела далі.

Перша допомога. Нехай твоя тіньова дитина усвідомить, що доба мами й тата вже минула. Тепер ви — внутрішній до-рослий і тіньова дитина — уже великі. Звичайно, у вас ті ж самі права, що й у інших людей, і, звісно, ви також маєте право захищатися. Проблема лише в тім, що ви часто стріляєте в го-робців із гармат. Зовнішній світ не такий злий, як ти думаєш. Розслабся і більше довіряй собі та іншим. Багато конфліктів, які ти хочеш залагодити прагненням до влади або навіть спри-чинюєш цією стратегією, абсолютно непотрібні. Доброзичли-вість та емпатія завели б тебе набагато далі, проте в набагато легший спосіб. Я ще покажу тобі, як це зробити.

96

ЗАХИСНА СТРАТЕГІЯ: ПРАГНЕННЯ КОНТРОЛЮ

Типові постулати: Я мушу все тримати під контролем! Я втрачаю себе! Я відданий/-а тобі на поталу! Я не можу тобі довіряти! Я роблю недостатньо! Я нічого не вартий/-а!

Різновидом прагнення до влади є надмірне прагнення контролю. Контроль, так само як і влада, допомагає закрити нашу потребу в безпеці, адже ми мусимо певною мірою кон-тролювати себе та наше оточення, щоб вільно крокувати жит-тям. Однак люди з надмірним прагненням контролю потре-бують більше певності й безпеки, ніж середньостатистична людина. За цим криється страх тіньової дитини перед хаосом і крахом власної особистості — страх перед нападом і травмою. Цей страх долають завдяки педантичному порядку, перфек-ціонізму та суворому дотриманню певних правил. Як і пер-фекціоністи, що теж у якомусь сенсі прагнуть контролю, по-страждалі схильні недоцільно перевиснажувати себе, а окрім того, через страх перед втратою контролю їм складно делегу-вати завдання.

Однак люди з потужним прагненням контролю схильні не тільки оптимізувати власні зусилля, а й тримати в полі зору своїх партнерів та членів сім’ї. Фанатик контролю хоче детально знати про всі їхні дії — адже довіряє іншим так само мало, як і собі. Ці підозри на найвищому етапі розквіту пе-реростають в марення ревнощів. Багато стосунків зазнали краху саме через надмірну потребу в контролі одного з парт-нерів. Занадто сильний контроль також перешкоджає здо-ровому розвитку нащадків.

Багато фанатиків контролю практикують мало не нав’яз-ливу самодисципліну, щоб зберегти контроль над здоров’ям та/або фігурою. У цьому випадку тіньова дитина проєктує на тіло свою внутрішню вразливість. У складних випадках

97

це розвивається до іпохондричного занепокоєння власним здоров’ям. Подібно до одержимості красою, тіло тут пропо-нує поверхню для набагато конкретнішої проєкції: таку лег-ше контролювати, ніж розмиті страхи перед знищенням, що лежать у її основі.

Ще однією формою ствердження контролю є так звані нав’язливі думки. Багато людей скаржаться, що просто не в змо-зі їх відключити. Їхні думки знову й знову кружляють тими самими шляхами. Нав’язливі думки розглядають як безпорад-ну спробу знайти розв’язок: мозок просто не заспокоюється, поки не заберуть будівельний майданчик. Однак нескінченні петлі обдумування проблеми зазвичай блокують рішення, а не допомагають його знайти.

Ушанування цієї стратегії. Ти прекрасно вмієш контро-лювати та дисциплінувати себе. Дисципліна дуже цінний ре-сурс, який допомагає влаштувати своє життя. У тебе дуже сильна воля, якою ти можеш пишатися.

Перша допомога. Твоя проблема полягає в тому, що ти часто надто сильно стараєшся, щоб захистити свою тіньову дитину від її базового страху зазнати нападу та травми. Ти часто й сам/-а відчуваєш стрес через постійну потребу в кон-тролі, ще й створюєш стрес для свого оточення. Надзвичайно важливо, щоб твоя тіньова дитина більше повірила в себе. Але також трохи «довірся Богу»: повір, що все буде добре. Спро-буй відчути більше радості від життя та спокою, раз у раз за допомогою свого внутрішнього дорослого пояснюючи тіньо-вій дитині, що достатньо того, що є. Їй не потрібно стільки напружуватися. Дозволяй собі перерви й винагороджуй себе, коли щось тобі добре вдається.

Якщо страждаєш від нав’язливих думок, то виділи пів годи-ни на день, щоб обдумати свою проблему на папері. А тоді всіма силами спробуй спрямовувати свої думки й увагу на інші 98

види діяльності та справи. Твій внутрішній дорослий тепер може бути впевнений, що в разі чергових сумнівів усе запи-сано й він нічого не забуде.

ЗАХИСНА СТРАТЕГІЯ: НАПАД

Типові постулати: Я гірший/-а за тебе! Я не можу тобі дові-ряти! Я не маю права на власні кордони! Світ поганий! Мене ігнорують! Я неважливий/-а!

Як я вже згадувала, такі емоції, як гнів та агресія, посідають важливе місце в людському розвиткові, адже так ми захища-ємо свої особисті кордони. Нині єдина проблема полягає в тому, що ворогів неможливо ідентифікувати так об’єктивно, як під час кам’яної доби. Через нашу проєкцію та викривлене сприйняття ми деколи бачимо ворогів там, де їх немає. Чия тіньова дитина вважає себе гіршою за інших, той швидко по-чувається жертвою нападу. Такі люди часто неправильно ро-зуміють цілком безневинні зауваження й ображено на них реагують. Образа — це емоція, яка здатна викликати величез-ну (активну) агресію. А надто в тих, хто — як «гармонійні» — рефлекторно не придушує свій гнів.

Люди, які несвідомо стали на шлях бунту, реагують оборон-ними ударами на реальні чи уявні напади. Я не хочу розпові-дати в цій книжці про екстремальні випадки, скажімо, про ревнивого чоловіка, який зі свого ображеного его генерує таку ненависть, що завдає ножових поранень своїй дружині, а кра-ще обмежуся прикладами, з якими ми стикаємося щодня. Наприклад, усім відомі «істерички». Істеричка — це термін, який, на жаль, застосовують тільки до жінок, хоча є предостатньо істеричок-чоловіків, тому я дозволю собі використовувати його для обох статей. Усім відома ситуація, коли співрозмовник/-ця

99

цілком непередбачувано зривається, а ти з подивом запитуєш себе, що ти такого щойно сказав/-ла чи зробив/-ла. В істери-чок активізується блискавичний ланцюг стимул-реакція-дія, як я вже пояснювала на прикладі Міхаеля. Після уявного на-паду виникає почуття образи, яке вивільняє гнів і змушує «винуватця заколоту» імпульсивно завдавати удару — словес-но або фізично. Звичайно, фізичні напади та масивні вербаль-ні атаки тоді вже не просто «істеричні».

Схильні до імпульсивності люди часто самі ж від неї і стражда-ють. Щойно їхнє гнівне запаморочення минає і вони повертають-ся до свого режиму «Дорослого», як усвідомлюють, що зайшли надто далеко. Проблема в тому, що імпульсивну лють дуже важко приборкати. Якщо людина прагне контролювати свою імпульсивність, потрібно вжити запобіжних заходів, що насам-перед не дадуть гніву виникнути. До профілактичних дій слід вдаватися ще на етапі образи. Принагідно зазначу, що це одна з основних тем книжки, тому до образ я ще повернуся згодом.

Ушанування цієї стратегії. Ти не даєш наплювати собі в кашу. Ти дуже сильний/-а та вмієш захищатися. У тебе бій-цівський характер. Твоя імпульсивність надає тобі неймовірної енергійності, тому з тобою неможливо занудьгувати.

Перша допомога. Твоя тіньова дитина трохи ображена. Тому вона надто швидко відчуває, що її зневажають або на неї напа-дають. Спробуй якомога більше перебувати в режимі «Дорос-лого», а отже, й на рівні очей з іншими людьми, щоб могти реагувати раціонально та відповідно. Також дуже допоможе підготуватися до ситуацій, які можуть розлютити тебе. Уважно проаналізуй, наскільки сильно в них задіяна твоя тіньова дити-на з її викривленим сприйняттям, і відокрем її від твого внутріш-нього дорослого. Украй важливо, щоб саме він узяв гору. У цьо-му тобі допоможуть стратегії відповідей. Як це працює, я поясню у вправі «Невеликий урок почуття гумору» на сторінці 226.

100

ЗАХИСНА СТРАТЕГІЯ: Я ЗАЛИШУСЯ ДИТИНОЮ

Типові постулати: Я слабкий/-а! Я нікчемний/-а! Я залеж-ний/-а від тебе! Я маю пристосуватися! Я не маю права розчарувати тебе! Я сам/-а не впораюся! Я роблю недо-статньо! Я не можу покинути тебе!

Деякі люди не хочуть дорослішати, а прагнуть залишитися дітьми. Вони опираються на інших людей з надією, що ті вести-муть їх крізь усе життя. Це можуть бути і партнери в стосунках, і власні батьки. Є чимало людей, що так і не відірвалися від своїх батьків. Вони не наважуються йти своїм шляхом, відчува-ють залежність від схвалення батьків та/або інших людей під час ухвалення важливих рішень. Їхній тіньовій дитині бракує сміливості самостійно формувати своє життя. Вона почуваєть-ся залежною та маленькою. Крім того, відчуває велику провину через саму думку про те, що доведеться відірватися від батьків або партнера.

Щоб почуватися залежним від своїх батьків та їхніх оцінок, не обов’язково бути з ними в близьких стосунках. Деякі люди розірвали всі контакти зі своїми батьками, проте досі поводять-ся відповідно до їхніх — набутих раніше — настанов. Я пригадую клієнта, назвімо його Гаральдом, який до глибини душі прагнув позбутися навіть спогадів про своїх батьків, бо вони створили йому неймовірно неприємне дитинство. Дорослий Гаральд жив за сотні кілометрів від них і дуже зрідка їх бачив. Попри це його тіньова дитина майже на 100 % ототожнювала себе із цінностями та установками, які прищепили йому батьки, а надто авторитар-ний тато. Для батька мали значення тільки успіхи та результати. Дозвілля й веселощі не становили для нього ніякої цінності. Гаральдова мама боялася свого чоловіка, тому не могла захи-стити сина від його надмірних вимог і жорстоких покарань. І хоча клієнт зненавидів свого батька ще змалку, він повністю