Покину я країну бруду.

Мундир блакитний, прощавай.

Незграбні, віддані їм люди.

Панів, покірних хлопів край.

Можливо за хребтом високим

Не буду бачити палац,

Всевидяче нахабне око,

І тих, що завжди чують нас.