Заспiв

Абу-Лала Магарі,

Славетний поет з Багдада,

Кілька десятиліть проживав

В цім казковім місті халіфіф,

Знав смак роскошів і смак слави,

Ділив трапезу з багатіями й можновладцями,

З мудрецями та вченими заходив у спір,

Любив друзів тай випробував їх,

Побував у краях багатьох народів,

Придивлявсь до людей, до їх звичаїв,

І проникливий дух його пізнав людину,

Пізнав і якнайглибше зненавидив людство

Та закони його.

І, не маючи ані дітей, ні дружини,

Все богацтво своє розділив-роздав вбогим,

Невеличкий лиш взяв караван верблюдів

З припасом, з їстивним,

Та якось вночі, коли Багдад спав

На вкритих кіпарисами берегах Тигру,

Потай покинув місто…